Мільйони туристів щороку приїздять до тихої провінційної Верони не для того, щоб ознайомитися з історією чи архітектурою світового карбу, а з тим, щоб написати лист шекспірівській Джульєтті, намалювати сердечко на стіні її будинку, поцілуватись під прославленим балконом і відвідати місце останнього притулку нещасних закоханих.

Трагедія Вільяма Шекспіра принесла Вероні славу міста «Ромео і Джульєтти». Проте сьогодні історикам важко сказати, де саме народні перекази і авторська фантазія переплітаються з реальністю. Та це туристів анітрохи не бентежить. Тому Верона завжди сповнена романтиками і закоханими з усіх частин світу. Красива легенда кохання їх приваблює більше, ніж місцевий амфітеатр «Арена» (датований ще І століттям до нашої ери). Незрозуміло для істориків, але факт.

Італійська Верона не єдина, хто потужно використовує легенди і міфи для просування туризму. Наприклад мерія англійського Ноттінгема теж віднедавна культивує міф - подорожі стежками Робін Гуда у Шервурдському лісі. Дарма, що автентики там нуль. Туристів легенди ваблять немов магніт.

Львів – фабрика легенд

Знають, чим привабити гостя й у Львові. Середньовічні кам'яні споруди, старовинні храми, таємничі вулички - кожен метр древнього міста окутаний різноманітними міфами та легендами.

Письменник Юрій Винничук 1999-го року видав книгу «Легенди Львова», яка містить близько 200 різноманітних оповідок про короля Данила, знаного бургомістра Зиморовича, Бернардинських монахів, відьм, чортів, водяників та інших видатних міфічних постатей міста. Але насправді суть не у кількості легенд, а у вмінні їх подавати, кажуть спеціалісти у сфері PR.

Найпотужніше карбувати живі гроші на львівських легендах почала мережа креативних концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ». «Ми створюємо заклади з емоцією. Оскільки не хочемо бути місцем лише для харчування, а радше прагнемо дарувати людям позитивний настрій, цікаву атмосферу і, звичайно, інтригуючу порцію міфів», - розповів в інтерв'ю Detsche Welle голова ради директорів Холдингу емоцій «!ФЕСТ» Андрій Худо.

Автентика на противагу кітчу

Сьогодні існує 12 закладів від «!ФЕСТ» у різноманітних оригінальних стилях та форматах. Одні з найвідоміших - «Криївка», «Мазох-cafe», кав'ярня «Старенький трамвай», Галицька Жидівська кнайпа «Під Золотою Розою», ресторація-музей «Гасова лямпа», «Найдорожча ресторація Галичини» та інші. Деякі з них прославилися завдяки скандальним телерепортажам у новинах російського телебачення та навіть в англомовних ЗМІ. Але ресторанам це, схоже, пішло лише на користь. Їхня відвідуваність і популярність є однією з найбільших у західній Україні. Хоча й не всім львів'янам до вподоби концепція цих закладів. Уважні відвідувачі звертають увагу на те, що у тій же «Криївці» докупи намішані плакати та атрибутика УПА й дивізії Ваффен СС «Галичина». Лейтмотив інших кнайп також нерідко відірваний від реальності й рясніє мішаниною всілякої всячини.

«Насправді львівські факти набагато цікавіші від штучних, розкручуваних зараз міфів про Львів, покликаних привабити туриста», - сказав Deutsche Welle відомий знавець львівської старовини й автор телепрограми «Легенди старого Львова» Ілько Лемко.

Як приклад він наводить цілком реальні й навіть задокументовані історії кохання львівських «Ромео і Джульєтти» - італійського купця Мікеліні і його української нареченої Пелагії, які померли від чуми. «Або 1518 рік, коли за рішенням львівського суду спалили на вогні за кохання між представниками різних конфесій вірменина та польку. Я поставлю пляшку коньяку, якщо хтось знайде мені схожий факт десь у Європі. Навіть король Сигізмунд тоді обурився рішенням суду», - підкреслює Лемко й додає, що історія Львова просто таки сповнена історичними фактами, котрі вражають уяву набагато сильніше нав'язуваних стереотипних легенд нового часу.

Кавова шахта

Одним з найбільш екстравагантних закладів зі своєю легендою є «Львівська копальня кави». Це кав'ярня-книгарня, створена над кавовою шахтою. Згідно з легендою – кава у Львові - корисна копалина, яку видобувають так само, як вугілля чи торф із надр землі. У шахті можна поблукати (встеленими кавовими зернами) міні-тунелями, зустріти шахтарів та навіть побачити процес видобування цієї «копалини». «Зі Львова почалась кава в Україні, і вже стереотипно Львів став містом кави. Тож ми вигадали історію, що у підвалах будинку знаходиться кавова шахта. Усі власники дому з 1744 року зберігали цю інформацію в таємниці, а тепер копальня відкрита для огляду. Так нам вдалось поєднати різні історичні події та вдихнути нове життя у легенду про каву», - зазначив Андрій Худо.

Водночас Ілько Лемко вважає таку міфологему звичайним кітчем. «Львів кавовий, чоколядовий, пивний ітд. Це все новітні міфи радянського періоду! До 1939-го року Львів ніяким кавовим чи пивним не був. У Львові навіть казали: «Якщо пиво – то чеське». У радянські ж часи технологічні лінії «загниваючого капіталізму», що лишилися у Львові, випускали не видатну, але якісну продукцію, якої в СРСР майже ніде більше не було. Звідси й пішли ці продуктові легенди про Львів. Дехто навіть приїздив спеціально попити пива», - згадує він.

«Дім легенд»

Семиповерхову кнайпу «Дім легенд» з вогнедихаючим драконом на фасаді вже вважають сховищем міфів. «За всю історію Львова у місті відбулось багато цікавих подій. Ми довго думали, як донести цю інформацію до львів'ян та гостей міста. Тому вирішили втілити нашу ідею у кнайпі «Дім легенд». Тут ми оживили легенди Львова про час, левів, бруківку та підземну річку Полтву.

Їх охороняє дракон, їх розповідає на вході сажотрус, їх можна побачити у кожній кімнаті будинку. А ще «Дім легенд» працює за львівським часом, і головне - це подобається відвідувачам», - зазначає Худо.

Як король Артур став кочівником-сарматом

Не так широко знають, про те, що не бракує легенд і в шахтарському Донбаському краю. Там також випустили збірку «Донеччина у легендах», яка налічує аж 300 переказів. Упорядкував її місцевий освітянин Юрій Гавриленко. Напопулярніший міф - про гірського духа, покровителя шахтарів і підземель Доброго Шубіна.

Ще одна цілком приголомшлива легенда про те, що знаменитий англійський король Артур насправді був кочівником-сарматом із донецьких степів.

«Безумовно, легенди, пов'язані з містом або з тим чи іншим об'єктом, приваблюють туристів. Коли ними наповнена екскурсія, то інформація набагато цікавіше сприймається і легше запам'ятовується, - розповіла директор донецької туристичної фірми «Лазурит» Яна Синиця. - Ми розробили кілька особливих екскурсій. Хочу відзначити тур териконами. З ними теж пов'язано безліч кумедних історій, які вже перетворилися в легенди. Особливо туристам подобається те, що у териконах приховані золоті скарби».

Легенди з народу чи від бізнесу?

Загалом роботи з переказами в Україні непочатий край. Мальовничі пейзажі, стародавня архітектура, релігійні пам'ятки – у цьому списку бракує ще однієї яскравої родзинки – легенди. Туристів приваблюють таємниці, невідомість і, якоюсь мірою, містика.

Тим не менше, особливої трагедії в тому, що останніми роками міфи та легенди про міста в Україні створюються нерідко з подання й розкрутки бізнесменів, а не йдуть «з народу», дослідник історичної спадщини міста Лева Ілько Лемко не вбачає. «Цьому завадити не можна. Хай собі створюють легенди. Якщо воно приваблює туристів і створює імідж міста то чому б й ні?», - підсумовує він.