Варшавська неурядова організація Центр "Карта" розпочала збір документів про новітню історію країн Центральної та Східної Європи ще в січні 1982 року - під час військового стану та репресій в соціалістичній Польщі. Тепер поляки хочуть допомогти білорусам зберегти пам'ять про події минулого і нинішнього століть, які білоруський режим воліє забути.

Зберегти паперові свідчення часу

Як розповіли польські ініціатори проекту, мета створення Міжнародного архіву новітньої історії Білорусії у Варшаві – збір і архівування матеріалів у єдиному центрі, який нині неможливо заснувати на території Білорусі. Адже влада країни не підтримує дослідження, які не вкладаються в рамки офіційної історії.

"Ми будемо збирати документи, які нині припадають пилом на горищах або лежать у шафах, аби не втратити важливі свідчення часу, що минає", - каже координатор проекту Матей Вирва. Ця ідея вже знайшла підтримку білорусів і білоруської діаспори в Польщі та інших країнах. Центр "Карта" сподівається на допомогу всіх, хто хоче посприяти створенню незалежного білоруського інституту народної пам'яті.

За словами координатора проекту, на сайті "Карти" відкриють сторінку бібліотеки з архівною документацією про Білорусь в електронному вигляді і списком зібраних матеріалів. Оригінали документів передадуть до Мінська тоді, коли ситуація зміниться на краще і країна стане демократичною, підкреслив Матей Вирва.

Наука з присмаком пропаганди

"Історія - це наука, що має досліджувати всі історичні події", - упевнений Алесь Кравцевич, доктор історичних наук, білоруський історик, який нині працює в Польщі. Це в нинішній Білорусії неможливо, як і неможливо зібрати архіви та свідчення, які не відповідають державній ідеології.

Тому експерт позитивно оцінює ідею створення архіву за кордоном, де матеріали з новітньої історії Білорусі будуть збиратися "незалежно від їхнього політичного звучання". "Теперішня білоруська влада схильна обманювати, знищувати деякі документи, забороняти неугодні книги, як це було, наприклад, з підручником "Гродноведение", - підкреслив експерт.

Архів у вигнанні

Кравцевич заявив про наявність серйозних проблем у викладанні історичних наук. Каже, що з білоруських вузів виганяють професіоналів і залишають тільки лояльних викладачів. Гродненський університет, наприклад, навіть не виписує для студентів-істориків найстарішу білоруськомовну газету "Наша Нива" - тільки тому, що та знаходиться в немилості влади. Історик пригадує: в Польщі в роки військового стану до Білостоцького університету приносили й офіційні, й підпільні видання опозиційного руху "Солідарність".

Один з авторів "Гродноведения", доктор історичних наук В'ячеслав Швед, якого разом з іншими викладачами буквально витіснили з Гродненського університету, також вітає збір документів, адже розуміє: через ідеологічну невідповідність ті не можуть зберігатися в офіційних архівах Білорусі.

На необхідність збереження документальних свідчень новітньої історії вказує і голова Білоруського добровільного товариства охорони пам’ятників історії і культури Антон Астаповіч. Водночас він нагадує: відповідно до законодавства, документи зареєстрованих опозиційних партій і рухів все ж таки зберігаються в Національному архіві Республіки Білорусь, як і багато інших документів, навіть якщо вони не відповідають офіційному трактуванню історії.

Шанс на майбутнє

А В'ячеслав Швед пропонує в рамках проекту "Міжнародний архів Білорусі" у Варшаві збирати і зберігати не тільки самі документи, але й їхні копії, а також джерела, як це, наприклад, зробили у віртуальному Музеї історії євреїв в Ізраїлі.

Головне в ідеї польських істориків – це шанс на те, що багато історичних свідчень не пропадуть з часом. Експерти сподіваються, що коли-небудь зібрання матеріалів - як офіційних, так і незалежних архівістів - будуть об'єднані в єдиний архів, на основі якого можна буде вивчати історію новітньої Білорусі.