Опозиційні лідери за ґратами, винищення безпритульних собак, тиск на малий бізнес – на такому мало втішному тлі в Україні влітку відбуватиметься Євро-2012. З огляду на ці обставини не дивно, що останнім часом постала й тема бойкоту європейської футбольної першості. Одним з останніх очільників руху проти проведення в Україні цього чемпіонату став підприємець Денис Олейников, власник компанії «ProstoPrint». Саме його фірма свого часу надрукувала футболки із висловом «Спасибі жителям Донбасу». Після обшуків в офісі Олейников виїхав з України і тепер закликає протистояти Євро-2012.

На сторінці «Ні Євро-2012 в Україні» в соціальній мережі Facebook учасники руху аргументують, чому потрібно бойкотувати чемпіонат. За їхніми словами, мета акції – не скасувати футбольні матчі, а донести інформацію про недемократичний український режим до якомога більшої кількості людей. «Україні потрібні демократія і свобода, а не шоу», - кажуть прихильники руху. Вони закликають уряди інших держав не пускати українських посадовців на свою територію, а вболівальників - не їхати на чемпіонат в Україну.

Поки кількість прихильників сторінки не перевищує 600 осіб. «Це не так багато, але це якийсь початок, - зауважив у розмові з Deutsche Welle Денис Олейников. - Активно нам допомагають кілька десятків людей». За його словами, це виключно волонтерська ініціатива: немає штабу, грошей, прихованих задумів. «Наскільки ініціатива виявиться успішною, подивимось із реакції людей», - каже Олейников.

Бойкот – для чиновників, а не фанатів

Водночас українські правозахисники поставилися скептично до ідеї бойкоту футбольної першості. Активні вболівальники, які приїдуть на матчі, взагалі не цікавитимуться політичною ситуацією в країні, вважає, зокрема, координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман. На його думку, гостей цікавитимуть передусім практичні речі – зручність та комфорт перебування в країні, безпека на стадіонах та поза ними. «Я не думаю, що ці люди мислять категоріями якихось бойкотів, і що до них можна достукатись інформацією про порушення прав людини, якими жорстокими, безглуздими та неєвропейськими ці порушення не були б», - наголошує він.

Тому цільовою групою «античемпіонатного» руху мають бути управлінці, дипломати та політики, переконаний Гройсман. Він зазначає, що ініціативи з інформування європейців про українські реалії мають всі шанси бути реалізованими. Але нині важко спрогнозувати, чи призведе це до обмеження потоку туристів в Україну. «Я думаю, що реальний вплив на бажання людей приїздити в Україну матимуть такі речі, як ціни в готелях, правила розміщення людей, зручність транспорту, питання безпеки, - зазначає правозахисник. - Тому, якби я був активістом кампанії з бойкоту Євро-2012, я би ставив наголос на тому, з чим стикатимуться ті люди, які відвідають нашу державу».

Краще побачити, аніж почути

Незважаючи на те, що в Україні справді погіршилась ситуація з правами людини, бойкотувати Євро-2012 не варто, вважає й голова Української Гельсінської спілки Євген Захаров. «Є багато вболівальників, які чекають на цей футбол. Тому позбавити їх цієї можливості було б надто жорстоко. Бойкот і можливе перенесення матчів дуже боляче вдарило б і по самолюбству українців. Але про всі проблеми України потрібно говорити», - підкреслює він.

На думку Захарова, більше користі буде, якщо вболівальники приїдуть і побачать ситуацію на власні очі. «Гадаю, інформацію про Україну можна поширювати і без бойкоту, - каже очільник Української Гельсінської спілки. - Але якби мене спитали, чи можна підписувати угоду про асоціацію, я сказав би: не можна. Фактично, це означало б видання індульгенції на подальші політичні переслідування. Тут я категорично проти».