Він приїхав до Берліна через кохання, каже Хуан Діаз та посміхається. Хуан одразу ж закохався у це місто, яке дало притулок представникам різних народів. Хуан Діаз, наприклад, - американець, його батьки – кубинці, котрі втекли від режиму Фіделя Кастро до Маямі. "Складна ідентичність", - підсумовує він. Крім того, сім років тому Хуан став німцем: "Я попросив громадянство, щоб мати право голосу. Я хотів вирішувати, хто буде канцлером і хто потрапить до парламенту".

Майже 16 мільйонів осіб у Німеччині, за даними Федерального статистичного відомства, станом на 2011 рік, мали так зване "міграційне походження". До них належать особи, які або самі залишили батьківщину та переїхали у Німеччину, або чиї батьки або дідусі з бабусями є мігрантами. Більшість із них або надто молодого віку, щоб обирати, або не мають німецького громадянства. Тому що лише той, у кого є німецький паспорт, може брати участь у голосуванні. Винятком є громадяни ЄС: вони можуть віддавати свій голос на місцевих виборах та виборах до Європарламенту, однак не на виборах Бундестагу.

За даними статистичного відомства, приблизно третина мешканців міграційного походження у Німеччині матиме право голосувати на виборах у вересні. Незабаром ця цифра має збільшитись, адже лише у 2011 році понад 100 тисяч людей подали заявки на отримання німецького громадянства.

Партійні уподобання залежать від країни походження

Не всі з них, однак, шукатимуть дорогу до виборчих дільниць. Дослідження Федерального відомства міграції та біженців 2012 року показує, що люди із закордонним корінням, як правило, рідше йдуть на вибори. 72 відсотки повідомили, що голосували на виборах до Бундестагу 2009 року. Серед решти населення активність становила 81,5 відсотка. Виняток становить група працевлаштованих виборців, серед них ходить обирати близько 80 відсотків у випадку з "міграційним походженням" та 81,5 відсотка без нього.

Коли такі, як Діаз, йдуть на вибори, то часто віддають свій голос СДПН або ХДС. Принаймні дослідження показують: мігранти надають перевагу у своїй більшості двом великим партіям, каже Інґрід Туччі з Німецького інституту економічних досліджень. Соціолог дослідила партійну лояльність людей із міграційним корінням. Люди, які у 1950-60-их приїхали з Південної Європи як гастарбайтери – з Югославії та Туреччини – симпатизують СДПН.

Цих мігрантів зараховують до "традиційного робочого класу". Переселенці з колишнього СРСР, тобто із німецьким корінням, які приїхали до Німеччини після розпаду Радянського Союзу, схиляються до ХДС/ХСС.

Міграційний досвід важливий

Туччі вважає, що ця партійна лояльність дуже сильно пов'язана з міграційним досвідом. Наприклад, ХДС посилено відкривав можливості для переселення російських німців та інтеграції їх у суспільство. Щоправда, окремі політики з християнських демократів нашкодили собі своїм часто негативним ставленням до гастарбайтерів. Релігія, за словами Туччі, відіграє у цьому меншу роль. Її дослідження продемонструвало, що релігія, рівень освіти або професійне становище мають лише "мінімальний вплив на партійні симпатії".

Вона припускає існування прямого зв'язку між виборчою поведінкою та міграційним досвідом, який слід вивчати ще глибше. Адже чіткі преференції на користь ХДС та СДПН у наступних поколіннях стають не такими виразними: згідно із даними 2011 року, 18 відсотків людей другої генерації, тобто дітей мігрантів, голосували б за Зелених і лише по 40 відсотків симпатизують ХДС та СДПН. Отже, вони вже суттєво не відрізняються від людей без "міграційного підґрунтя", каже Туччі.

Діаз не поспішає з рішенням, кому віддати свій голос у вересні. У минулому він працював з одним політиком з ХДС, брав участь у багатьох засіданнях Зелених та відвідує час від часу дискусійні майданчики усіх партій у Берліні. Раніше, розповідає він, німці часто казали йому під час таких дебатів: "Ти - іноземець. У тебе немає права щось казати". Це його дратувало. Але тепер у нього є право голосу – цілком офіційне.