"В Україні всі діляться на тих, хто має і хто не має візи. Чи можу я вільно сісти і поїхати до своїх партнерів і колег у Дрезден - зараз так, але ще донедавна - ні. Може, це звучить дико, але така реальність, я два місці очікував на біометричний паспорт, а ще стільки ж треба чекати на візу до країн Шенгену", - розповідає свою історію керівник літературної групи "Стан" Ярослав Мінкін. Півтора роки тому Ярослав покинув рідний Луганськ і переїхав до Івано-Франківська. Мінкін узяв участь у Конгресі культури "Східного партнерства", який пройшов 4-6 вересня у Львові, як активний полеміст на тему відкритості кордонів ЄС для культур інших народів.

Митець запевняє, що отримати візу, яка дозволить вільно пересуватися Шенгенською зоною, для більшості мешканців Сходу України є недосяжною метою, а процедура деколи займає до півроку. "Різниця у свободі пересування мешканців східного і західного регіонів до Європи є колосальною. Я знаю конкретний приклад, коли дитячий колектив із Сєверодонецька їхав у Харків відкривати візу, прочекав там 10 годин і повернувся з нічим. То про який культурний обмін може йтися?", - риторично запитує Мінкін. За його словами, без фізичного пересування, без особистої присутності складно пізнавати європейське мистецтво і відкривати для себе іншу культуру, як і розвивати свою. "Гадаю, міграція і свобода пересування - це і є справжнім культурним надбанням", - вважає літератор.

Україна як terra incognita

Натомість культурний менеджер із Дрездена та ініціатор багатьох міжнародних проектів в країнах Східної Європи Маркус Ертель під час дискусії у Львові зауважив, що німці дуже мало обізнані з українською культурою і все ще сприймають Україну крізь призму радянської пропаганди - як щось невід’ємне від Росії. "Україна в Європі і в Німеччині зокрема асоціюється з Чорнобилем, з екологічною катастрофою, а тепер і з соціальною катастрофою. Проблема у тому, що всебічному і тісному обміну заважають політичні бар’єри, точніше закриті кордони", - каже Ертель.

Хоча відкриття кордонів і потребує політичного рішення, культурні діячі можуть на це впливати, і в результаті "фортеця Європа" може впасти, вважає німецький учасник дискусії. Зокрема, на його думку, організації, фонди і прості громадяни повинні постійно писати петиції на усі європейські рівні з проханням євроінтеграції і скасування візового режиму для українців.

Міжкультурний обмін

Теми внутрішньої і зовнішньої міграції були актуальними і під час дискусії у Львові. Адже мігранти як носії своєї культури можуть збагатити і доповнити культуру народу, який їх прийняв. Але для багатьох біженців Європа залишається і надалі неприступною. "У нас 40 відсотків біженців є вихідцями з Балкан, але статус отримали менше відсотка. Великий мінус німецької політики в тому, що біженців розселяють у спеціальні табори. Там вони опиняються у "негативних" ситуаціях, і цей негатив накопичується", - вважає Маркус Ертель.

За його словами, важливо спілкуватися з ними, грати у футбол і пити каву. Якщо біженці вливатимуться у суспільство, тоді не буде проблем ані у них, ані в країни, а буде навіть певна вигода, переконаний Ертель.

Україна та країни ЄС доволі неефективно використовують той потенціал, той багаж знань і вмінь, який із міграцією приносять їм біженці чи переселенці, переконаний Ярослав Мінкін. За його словами, переселенці хочуть бути активними, але не знають, як це зробити, а ще гірше, коли вони намагаються розчинитися у суспільстві і не виділятися. "В Івано-Франківську переселенцям майже нав’язують лекції про прапор України, курси писанкарства, вишивки. Це надто примітивно, бо культура полягає не лише у цьому", - обурюється митець із Луганська.

Переселенці, які приїхали зі Сходу, можуть внести нове бачення у розвиток життя міст на Заході, переконаний Мінкін, їм просто треба дати можливість висловлювати свої думки. Культура ж бо, за його словами, і полягає у тому, коли представники різних груп намагаються додати щось своє у розвиток регіону, роблячи його красивішим, багатшим і комфортнішим.

Цьогорічний Конгрес культур "Східного партнерства" вперше проходив в Україні. Захід зібрав півтисячі діячів мистецтв, менеджерів, аніматорів культури, науковців і громадських організацій із 19 країн світу.