Штефан Майстер (Stefan Meister) - експерт з Росії, керівник програм Східної Європи та Центральної Азії в Німецькому товаристві зовнішньої політики (DGAP). У бесіді з Deutsche Welle політолог прокоментував заяву президента Володимира Путіна про намір учетверте стати президентом на виборах 2018 року, а також висловив свою точку зору щодо можливих тем кампанії і розповів про очікування Заходу.

DW: Вас не здивувала заява Путіна про кандидатуру на президентських виборах, чи не так?

Штефан Майстер: Думаю, що майже ніхто не здивувався. Всі очікували, що Путін знову піде на вибори. Його підтримка зараз на найвищому рівні, якого може досягти російський політик - майже 90 відсотків. Головне послання російської політики - альтернативи Путіну немає, тому я виходив з того, що він знову піде на вибори.

Що ви думаєте про обставини, за яких нинішній президент оголосив про свою кандидатуру - не на партійному з'їзді "Єдиної Росії", не під час прес-конференції, а на концерті автозаводу ГАЗ у Нижньому Новгороді?

Це не просто автозавод, а один з найважливіших з часів Радянського Союзу. Для робітничого класу цей завод має велике символічне значення, особливо для тих, хто ще пам'ятає СРСР. Думаю, що Путін, з одного боку, завжди був осторонь від партій, він позиціонує себе над партіями. Він, так би мовити, - національний лідер, який спирається на вплив своєї харизми і якому не потрібні партії. Одночасно це демонструє те, що Путін приділяє більше уваги внутрішній політиці. Тобто він зробив цю заяву у серці Росії, серед робітників, на колишньому радянському заводі, він звертається до людей та їхніх проблем. Думаю, що це чіткий сигнал суспільству - я ваш президент і буду займатися вашими проблемами.

Цим ви пояснюєте, чому Путін йде на вибори як незалежний кандидат, а не як висуванець від "Єдиної Росії"?

Так, до цього можна додати, що партії в Росії мають дуже низький рівень підтримки, довіри. Тим важливіше для президента, який стоїть на вершині влади, йти на вибори не як кандидат від партій.

Ви вважаєте, що основною темою його кампанії буде внутрішня політика. На чому будуть зроблені головні акценти?

Це питання поки що відкрите, виборчої програми немає і поки незрозуміло, з якими акцентами він буде вести виборчу боротьбу. Я побоююся, що в результаті у нього не буде відповідної програми. Він міг би, звичайно, присвятити її питанням демографії, освіти, охорони здоров'я. Але це все сфери, в яких держава на даний момент робить дуже мало. Тому він буде створювати у людей відчуття, що він вирішить їхні проблеми, якими б вони не були. Одночасно він намагатиметься об'єднати росіян під своїм керівництвом як президент в протистоянні з внутрішніми і зовнішніми ворогами. Думаю, він швидше буде відволікати росіян від реальних проблем, оскільки у нього немає відповіді на них. І попри це, він дасть людям відчуття, що вирішить ці проблеми.

А як щодо зовнішньої політики, "злого Заходу", "фортеці Росія", відчуття того, що Росія "оточена" НАТО і всім потрібно об'єднатися навколо президента, щоб протистояти цьому?

Це те, що я мав на увазі, коли говорив про внутрішніх і зовнішніх ворогів. Опитування показують, що росіяни втомилися від української кризи, не хочуть більше нічого чути про Сирію, про теми зовнішньої політики в тій формі, як це було досі. Але парадигма про фортецю в облозі, яку підтримують російські ЗМІ, залишиться.

Одна з можливих проблем на цих виборах - низька явка. Як Путін мотивуватиме росіян прийти на виборчі дільниці?

Я поки не бачу, щоб Кремль знайшов відповідь на це. Не думаю також, що Ксенії Собчак вдасться мобілізувати широкі маси. Можливо, вони спробують представити Путіна як незамінного лідера, тобто - якщо ви патріот і хочете боротися з ворогами Росії, то вам потрібно підтримувати Путіна. Я сумніваюся в тому, що це вдасться зробити.

Чого очікувати Німеччині та Європейському Союзу від четвертого президентства Путіна?

Жодних радикальних змін не буде, нинішній політичний курс буде продовжений. Я не бачу потреби і тиску на російські еліти щось міняти. Навпаки, у них таке відчуття, що в міжнародній політиці вони зараз на боці переможців, що вони вийшли з ізоляції, в якій вони опинилися через українську кризу. З німецької сторони вони сприймають сигнали, в тому числі від глави МЗС Зіґмара Ґабріеля (Sigmar Gabriel), що, мовляв, з Росією треба розмовляти. Такі сигнали справді надходять. Тому я думаю, що Путін буде продовжувати свою політику.

Тобто у вас швидше песимістичний прогноз на найближчі шість років?

Так, але за шість років може багато статися, багато чого залежатиме від розвитку російської економіки. Але я песимістично ставлюся до того, що ці еліти і цей президент налаштовані на вирішення проблем країни та готові переглянути свою позицію. Зараз у Росії домінує менталітет фортеці в облозі.