Колишній президент і прем'єр-міністр Ізраїлю, лауреат Нобелівської премії миру Шимон Перес помер у ніч на середу, 28 вересня, в лікарні Тель-Авіва після перенесеного інсульту на 94 році життя. Він був одним із найбільш значущих політиків Ізраїлю і найстарішим главою держави у світі. Перес не раз зазнавав невдач, але не переставав боротися за мир на Близькому Сході.

67 років тому Шимон Перес став одним із батьків-засновників Ізраїлю. Він присвятив політиці практично все своє життя і за час політичної кар'єри очолював майже всі ключові міністерства країни, а також кілька разів був прем'єр-міністром. Але ніколи Перес не був таким популярним, як під час перебування на посаді президента Ізраїлю. Він не переставав вірити в те, що можна знайти політичне вирішення конфлікту з палестинцями. І цим заслужив Нобелівську премію миру.

Разом з тим політична діяльність Переса викликала також і критику. Говорили, що без нього не було б ізраїльських поселень на західному березі річки Йордан, а також атомного реактора в місті Дімона. Нерідко Переса навіть називали "батьком ізраїльської ядерної зброї". Він не раз зазнавав поразки у політичній кар'єрі: тричі програвав вибори, будучи кандидатом на пост прем'єра від партії "Авода" (Ізраїльська партія праці), а у 2000 році на голосуванні у Кнесеті поступився посадою президента кандидату від партії "Лікуд". Але після невдач Перес завжди святкував повернення на політичну арену.

Шимон Перський

Шимон Перес народився у 1934 році, при народженні він отримав прізвище Перський. Шимон виріс у єврейському містечку Вішнево, розташованому на колишній території Польщі (нині територія Білорусі). Коли хлопчикові було 11 років, батьки переїхали до Палестини й відправили його вчитися в сільськогосподарську школу в Бен-Шемені. Але Шимона більше цікавили політика і релігія.

Він вступив до лав партії-попередниці "Аводи" і з часом став протеже першого прем'єр-міністра Ізраїлю Давида Бен-Гуріона. Під час арабо-ізраїльської війни 1948 року той навіть відправив 25-річного юнака за кордон з відповідальним дорученням - закупити зброю.

Нобелівська премія миру

У 1970 році Перес став міністром транспорту і комунікацій, а через чотири роки - міністром оборони. Перебуваючи на цій посаді, Перес схвалив будівництво першого ізраїльського поселення на західному березі річки Йордан. Потім глава уряду Іцхак Рабін подав у відставку, передавши Пересу свої повноваження на декілька місяців, до перевиборів.

Із 1977 по 1992 рік Перес очолював партію "Авода", проте жодного разу не був обраний прем'єром. 1977 року його партія вперше за багато років зазнала поразки на виборах у Кнесет. Але це не завадило йому через сім років стати прем'єр-міністром - за підсумками виборів, що завершилися без явної перемоги. Потім - із 1986 по 2002 рік - Перес тричі обіймав посаду глави МЗС.

Перес критикував вторгнення Ізраїлю у 1982 році і вважав, що проблеми палестинців не можна вирішити воєнними методами. У 1990-ті роки він присвятив багато часу і сил процесу мирного врегулювання конфлікту між Ізраїлем і палестинцями. Перес став одним з архітекторів мирного договору, укладеного в Осло в 1992 році. За ці зусилля він разом з Іцхаком Рабіном і палестинським лідером Ясіром Арафатом був удостоєний Нобелівської премії миру. Коли у 1995 році Рабін був убитий, Перес знову на деякий час очолив ізраїльський уряд.

"Центр миру" для Ізраїлю

Програвши вибори прем'єр-міністра у 1996 році, Перес через деякий час заснував "Центр миру" (The Peres Center for Peace), метою якого є сприяння мирним відносинам між Ізраїлем і його сусідами.

У 2000 році Перес у віці 84 років висунув свою кандидатуру на посаду президента. Однак на голосуванні несподівано здобув перемогу новачок в політиці Моше Кацав. "Перес лідирує в опитуваннях, але ніколи - на виборах", - писали ізраїльські ЗМІ. Коли Кацав у 2007 році був змушений піти у відставку через звинувачення у зґвалтуванні і сексуальних домаганнях, дорога до посту глави держави для Переса знову звільнилася. Він перебував на цій посаді до липня 2014 року.

Перес був президентом, орієнтованим на Захід, націленим на сприяння розвитку єврейського народу. Він виконував свої обов'язки перед державою з гідністю і мудрістю. До самого кінця Перес залишався вірним ідеї нового Близького Сходу. Однак йому так і не вдалося дожити до її втілення.