Прогулянка вулицями Помпеїв нагадує подорож у часі в давно минулу епоху - в 70 рік нашої ери. Тоді Помпеї по праву вважалися одним з найгарніших міст Римської імперії. Тут панував помірний клімат, а родючі схили Везувію рясніли виноградниками, вино з яких завжди було в ціні. З багатьох будинків було видно море. Годі було підшукати кращого місця для життя.

На той час Помпеї - чимале місто, що розкинулося на 60 гектарах. Його захищав могутній мур, що налічував вісім брам та 11 веж. Вміння смакувати життям заможним римлянам було не позичати: відпочити від буденщини допомагали театр і терми, а ще затінений платанами спортивний майданчик і купальня з холодною водою, що освіжала після вправ. Над центральною площею - форумом - височів храм бога Юпітера.

Життя заможним городянам не засмучували й такі дрібниці як брак пристойного доступного житла. Адже мешкали вони в чудових віллах, де обов'язковим елементом композиції були обнесені колонадами подвір'я, а ще оздоблена дивовижними мозаїками підлога і чудові фрески. Ось ця приблизна реконструкція ілюструє типове помешкання тодішнього римського багатія.

А ось цей маєток вважається однією з найважливіших визначних пам'яток Помпеїв. Це - одна з найкраще збережених вілл античності. Вважають, що будинок був місцем поклоніння грецькому богу вина й веселощів Діонісу. Святкування на честь Діоніса або Вакха (римляни називали його Бахусом) ставали дедалі розгнузданішими, тож Сенат заборонив їх. Однак марно, адже оргії й далі влаштовували, лише таємно.

Але не всі жителі Помпеїв були багатими шанувальниками оргій. Більшість бідувала, живучи з праці селянина, пекаря або мельника. Їжу та харчі купували в громадських лавках - свого роду античний аналог нинішніх закладів фаст-фуд, а воду для пиття й інших потреб набирали в громадських фонтанах і колодязях. Жінки зверталися по допомогу до богині Діани (на фото) - богині родючості й акушерства.

До міського порту Помпеїв регулярно прибували кораблі з Греції, Іспанії, Північної Африки та Близького Сходу. Їхні трюми були навантажені папірусом, спеціями, сухофруктами й керамікою. Тутешні підприємці обмінювали ці екзотичні товари на місцеві вироби та продукти, як-от зерно, вино або славнозвісний рибний соус, що називався ґарум. Ось ці глеки чудово збереглися впродовж тисячоліть.

Жителі Помпеїв не думали про небезпеку, аж поки 20 серпня 79 року нашої ери під їхніми ногами не затряслася земля. Землетрус супроводжував гучний гуркіт у надрах землі. Сильні поштовхи пошкодили водовідні труби й вкрили стіни будівель тріщинами. Містяни стали ревно просити своїх домашніх богів-заступників - так званих ларів - про допомогу й захист. На зображенні одне з таких культових святилищ.

Утім, той землетрус був не першим катаклізмом, що пережив регіон. Приміром, 62 року нашої ери тут так само добряче трусонуло. Тоді підземні поштовхи зруйнували багато будівель. Але їх відбудували - інколи зробивши ще кращими, ніж попередні. Доказ - ось ці руїни однієї з купалень. Однак 17 років потому ніхто й не підозрював, що за лихо насувається цього разу - загибель міста і багатьох мешканців.

Цього разу землетрус тривав досить довго. А вже на світанку 24 серпня Везувій став вивергати попіл і вулканічну пемзу. Тоді чимало городян стали жертвами вулканічних бомб. Дехто задихнувся від вулканічних газів і гарячого попелу, що рясно сипав з неба. А тих, хто вижив, накрив руйнівний потік розпеченої вулканічної лави. Згодом дослідники залили гіпсом порожнечі, що залишились від тіл загиблих.

Про останні дні Помпеїв так багато відомо завдяки римському історику Плінію Молодшому. На прохання іншого відомого історика Тацита, Пліній, що був небожем одного з жителів Помпеїв, змалював те, що розповідав йому перед смертю його дядько. Тривалий час вважалося, що виверження Везувію сталося в серпні. Водночас деякі історики називають імовірнішою пізнішу дату, а саме десь восени.

З близько 20 тисяч жителів згодом виявили майже дві тисячі тіл. Тож учені припускають, що багатьом містянам вдалося вчасно втекти. Однак про Помпеї забули на багато століть. Лише 1594 року під час земляних робіт працівники випадково натрапили під землею на давні будівлі й скульптури. А вже майже 200 років потому за короля Карла Бурбона відбулися перші археологічні розкопки.

Тільки 1860 року в Помпеях розпочалися систематичні розкопки, що й досі тривають, адже над містом лежить майже семиметровий шар попелу. Ще й досі Помпеї не повністю розкопали. Для археологів тодішня катастрофа - це просто подарунок долі й як знахідка, адже виверження вулкана практично законсервувало римське повсякденне життя, як свого роду фотознімок для нащадків.

Музей Великого палацу в Парижі вшановує пам'ять знищеного Везувієм міста Помпеї незвичайною цифровою виставкою. Тут знайдеш не тільки різноманітні виявлені об'єкти, адже основна увага приділяється тривимірній реконструкції, завдяки чому відвідувачі поринають у історію міста, як мандрівники в часі. Виставка триватиме з 1 липня по 27 вересня.

Мармурова голова жіночого божества часів Стародавнього Риму є частиною виставки "Боги в кольорі - золоте видання" у Франкфурті. У ній представлені реконструкції, які дають уявлення про те, як античні скульптури могли колись виглядати. Але те, що античність була кольоровою, беззаперечний факт.

Дослідження виявили масу нової інформації. Наприклад, куратор виставки у Франкфурті, археолог Вінценц Брінкманн (Vinzenz Brinkmann) зміг повністю реконструювати елементи декору на куртці цього лучника.

Статуя "Кора у пеплосі" була виявлена в руїнах Акрополя. Оригінал виставлений в музеї Акрополя в Афінах. Коли дослідники вивчали оригінальний розпис на одязі, вони виявили, що він був прикрашений зображеннями тварин. Символи також вказували на те, що це була статуя богині.

Ця знаменита мармурова статуя була створена близько 100 року до нашої ери і належить до пізнього періоду давньогрецького мистецтва. Фігура представляє жінку з накинутим плащем. Завдяки роботі дослідників з'явилася можливість підтвердити та відтворити оригінальне забарвлення статуї (на фото). Оригінал зберігається в Національному археологічному музеї в Афінах.

Інший проєкт дослідників був присвячений статуї Музи, яка стоїть. На ній теж можна було знайти численні сліди фарби. Для виставки в Liebieghaus у Франкфурті були створені три невеликі реконструкції, щоб показати різні варіанти того, як міг виглядати оригінал. Чому тільки міг? Тому що нині не завжди можливо достеменно визначити чіткий колір.

На виставці в Liebieghaus на додаток до робіт з мармуру також можна побачити копії бронзових статуй. Для того щоб вони здобули бажаний колір, статуї були змінені для відтворення природного процесу патинування - свого роду окислення, яке зазвичай викликає вітер. Через патинування бронза спочатку зеленіє, а потім чорніє.