Під такою назвою увійшло в історію жорстоке придушення мирних протестів на пекінській площі Тяньаньмень 4 червня 1989 року. Учасники демонстрацій і мітингів (насамперед молодь) вимагали демократичних реформ. У ніч на 4 червня влада КНР наказала армійським підрозділам за участю танків "очистити" площу. Загинуло, за різними даними, від 200 до 1000 чоловік. Сотні стратили пізніше.

Під час Великої французької революції на цій паризькій площі, яка тоді і називалася Площею революції, стояла гільйотина. Тут страчували "ворогів народу": від короля Людовика XVI і Марії-Антуанетти до вождів комуни Дантона і Робесп'єра. Після закриття Якобінського клубу і припинення кривавих страт площу перейменували на Площу Згоди - Пляс де ля Конкорд.

Повстання декабристів, відверто кажучи, навряд чи можна назвати революцією, навіть невдалою революцією. Але його значення - історичне і символічне – настільки велике, що 14 грудня 1825 року стало однією з найвідоміших дат російської історії. Це повстання увічнило і Сенатську площу, на якій розташовувались бунтівні війська.

У червні 1953 року відразу в кількох містах НДР почалися страйки робітників і будівельників. Вони висували не лише економічні, але й політичні вимоги, протестуючи проти всевладдя СЄПН. Найбільші демонстрації проходили в Берліні, тоді ще не розділеному муром. Вони переросли в народне повстання. Повстанці величезною колоною пройшли Паризькою площею перед Бранденбурзькими воротами.

Налякана народним обуренням, влада НДР звернулася до радянського військового командування. І за допомогою радянських танків повстання вдалося придушити. Кілька десятків людей було застрелено радянськими солдатами і східнонімецькими поліцейськими, сотні були ув'язнені. День 17 червня 1953 назавжди залишився в колективній пам'яті німців. Його досі відзначають у Німеччині.

І знову радянські танки - цього разу на Вацлавській площі у Празі. 24 дивізії країн Варшавського договору були введені в ніч з 20 на 21 серпня 1968 року в Чехословаччину, щоб придушити "празьку весну" - період ліберальних реформ у тоді ще соціалістичній ЧССР. На цій же площі через 21 рік пражани святкували перемогу Оксамитової революції. Комуністи були усунуті від влади.

Площею "Солідарності" називається зараз площа перед гданською верф'ю, яка раніше носила ім'я Леніна. Тут свого часу виникла незалежна профспілка "Солідарність". Влітку і восени 1980 року в Гданську та інших містах Польщі почалася хвиля страйків. У грудні польська влада погодилася задовольнити вимоги страйкуючих, і лідера "Солідарності" Леха Валенсу вшановували як народного героя.

Свідченням недієздатності не тільки радянської ППО, але й всієї політичної системи СРСР, одним із стовпів якої була мілітаризація країни, став політ Матіаса Руста. 18-річний німець перелетів з Гельсінкі до Москви на легкому літачку і приземлився 28 травня 1987 на Червоній площі. Політ Руста став одним із символів перебудови і призвів до революційних змін у зовнішній політиці СРСР.

Назва площі Тахрір у Каїрі у перекладі означає "Площа звільнення". У 2011 році тут збиралися до мільйона людей, які домоглися, зрештою, відставки президента Мубарака. Хвиля повстань, революцій, масових протестів охопила арабський світ. У січні 2013 року площа Тахрір знову стала центром протестів - цього разу проти антидемократичної політики Мухаммеда Мурсі.

На площі Таксим в центрі Стамбула у травні 2013 року йшли справжні бої між поліцією і демонстрантами. Приводом для масових протестів стали плани знесення історичних будівель і вирубки дерев довколишнього парку. Але справжньою причиною протестів, що перекинулися і на інші міста Туреччини, було невдоволення політикою прем'єр-міністра Ердогана, лідера ісламської Партії справедливості.

На Майдані. "Фашистських молодчиків", про яких так наполегливо розповідають більшість російських ЗМІ і навіть офіційні особи, не видно. Тут зовсім інші люди.

Жилети жовтого флуоресцентного кольору у Франції зобов'язані надягати водії у разі проблем з автомобілем. Це сприймається багатьма як тягар, тож жовтий і став символом непокори. Акції "жовтих жилетів" почалися усередині листопада 2018 року і стали найбільшими за останні десятиліття. Спочатку вони виступали проти зростання податків на бензин, але згодом вимоги протестувальників розширились.

2007 року буддистські ченці приєдналися до акцій протесту під шафрановим кольором проти тодішнього правлячого режиму М'янми (колишньої Бірми) через рішення влади скасувати субсидії на пальне. Ціни негайно ж зросли на 60, а то й на усі 100 відсотків. Протести отримали назву Шафранової революції через колір традиційних шат буддистських ченців.

З 2016 року Аргентиною прокотилися численні акції за легалізацію абортів у цій переважно католицькій країні. Це запобігло б смерті багатьох жінок унаслідок нелегальних абортів, казали учасники акцій. Вони використовували зелений колір, що став символом руху за дозвіл абортів. Але у серпні 2018 року Сенат країни не підтримав законопроект за скасування заборони переривання небажаної вагітності.

"Революція парасольок" відбулася 2014 року в Гонконзі й тривала 79 днів. Причиною масових протестів став намір уряду в Пекіні провести вибори керівника адміністрації Гонконгу, допустивши на них лише заздалегідь визначених кандидатів. "Озброївшись" парасольками переважно жовтого кольору, мітингарі довгий час блокували центральні вулиці Гонконгу. Парасолі добре захищали від перцевого спрею поліції.

У Таїланді з 2006 по 2010 роки "червоні сорочки" та "жовті сорочки" символізували дві протилежні за політичними поглядами фракції. "Червоні сорочки" були прихильниками екс-прем'єр-міністра Таїланду Таксина Чинавата, що обіймав цю посаду з 2001 по 2006 рік. Його усунули унаслідок військового перевороту в вересні 2006 року. Натомість "жовті сорочки" представляли опозиційні до нього сили.

Оголошена ЦВК перемога провладного кандидата Віктора Януковича в другому турі президентських виборів 2004 року вивела на вулиці Києва сотні тисяч людей. Символом протестів став помаранчевий колір - колір кампанії опозиційного кандидата Віктора Ющенка. Протести з вимогою провести перевибори завершилися обранням Ющенка президентом й увішли в історію як "Помаранчева революція".

2009 року багато іранців не погодилися з офіційним результатом виборів, на яких було переобрано консервативного президента Махмуда Ахмадінежада. Під час тих протестів через суперечливий результат президентських виборів мітингарі широко використовували поширений в ісламській традиції зелений колір як символ незгоди з діями влади. Через це акції отримали назву "Зеленого руху".

21 серпня 1983 року тисячі філіппінців зібралися поблизу аеропорту Маніли, щоб привітати лідера опозиції Беніньйо Акіно-молодшого, котрий повертався з-за кордону. Натовп убрався в жовтий колір. Однак опозиціонера вбили того ж дня прямо в аеропорту, що вилилося в тривалі акції протесту, які переросли в Жовту революцію. Колір було обрано як символ однієї з пісень-шлягерів 1970-х років.