Конституційні обмеження дедалі частіше спливають останнім часом при обговоренні шляхів подолання боргової кризи у зоні євро. Будь-який закон, що ухвалює Бундестаг у цьому зв’язку майже завжди хтось намагається оскаржити, посилаючись на ті чи інші параграфи конституції. У свою чергу конституційний суд у Карлсруе, як правило, хоча б частково ці скарги задовольняє.

Нещодавно суд постановив, що уряд має більше дослухатися до думки парламенту в питанні порятунку євро й піддав критиці урядовців за ненадання адекватної інформації парламентаріям. Останньої п’ятниці суд виступив з новим попередженням. Як повідомив його речник, конституційний суд ФРН проситиме федерального президента не підписувати два закони щодо порятунку євро, які мали голосувати у парламенті вже цієї п’ятниці.

Суд послався на те, що потребував додаткового часу для вивчення нового Європейського механізму стабільності та супровідного до нього фіскального пакту ЄС. Президент Йоахім Ґаук без зволікання повідомив, що поважатиме прохання суддів.

Ризик втрати парламентського контролю

За всім цим стоїть не прихований євроскептицизм частини німецьких чільних суддів й навіть не, на що часто натякають, змагання з Європейським судом у Страсбурзі. Говорячи на ці теми німецькі судді завжди підкреслюють те, наскільки про-європейською за духом є німецька конституція, ухвалена 1949 року. Перше речення її преамбули згадує бажання "служити справі миру у світі та в об’єднаній Європі".

Але водночас головний принцип, закладений у конституції - верховенство парламентаризму. Саме загрозу цьому ладу вбачають судді у заходах, які ухвалюють з метою порятунку євро.

Спочатку функціонування валютного союзу планувалося поєднати з ухваленням нової конституції ЄС. Те, що сталося не так, як гадалося призвело згодом до низки проблем. Канцлер ФРН Анґела Меркель тривалий час закликала до подальших політичних інтеграційних кроків з тим, щоби європейська валюта отримала міцніший політичний фундамент.

Фіскальний пакт, який вимагає від членів ЄС ухвалення нових бюджетних правил, у німецькому уряді оцінюють як правильний крок у цьому напрямку. Водночас цей крок можна розглядати і як намагання позбавити національний парламент права визначати бюджет країни, тоді як на рівні ЄС еквівалентний парламентський контроль по-суті відсутній.

Ідея референдуму

Саме тому міністр фінансів ФРН Вольфганг Шойбле минулими вихідними запропонував ідею проведення конституційного референдуму. На його думку, відкладати цей крок не варто. Якщо повноваження дедалі частіше делегують органам у Брюсселі, сказав він, на якомусь етапі це підійде до меж дозволеного німецькою конституцією.

Він закликав й до повного реформування інститутів ЄС, що має передбачати й обрання президента. Ще кілька місяців тому, додав Шойбле, він вважав, що з референдумом можна було б перечекати ще років зо п’ять. Але, сказав він, необхідність у цьому може виникнути набагато швидше.

Попередник Шойбле на посаді Пеер Штайнбрюк з опозиційної СДПН погоджується з цією думкою. Він також прогнозує проведення такого референдуму у наступні два роки.

Інший чільний соціал-демократ Курт Бек теж вважає референдум необхідним кроком, але попереджає про те, що до нього треба "добряче підготуватися", бо інакше це може призвести до поширення "антиєвропейських настроїв".

Страх перед євроскептиками

Цим можна пояснити певну пасивність у цьому питанні лібералів, коаліційних партнерів в уряді Меркель. Генсек Вільної демократичної партії Патрік Дерінг закликав не дискутувати на ці теми у час кризи, а сконцентруватися на стабілізації євро. У партії побоюються посилення антиєвропейських настроїв на загальних виборах 2013-го року.

Канцлер Меркель також обережно дистанціювалася від пропозиції Шойбле, а її речник сказав, що йдеться про рішення "післязавтрашнього дня".

Водночас він визнав, що конституційні обмеження вже завдають чималих проблем для маневрів уряду.