Манфред Шмідт очолює розташоване в Нюрнберзі Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BAMF). В інтерв'ю DW він розповів про багаторазове збільшення кількості біженців з України і пояснив, які в них шанси отримати політичний притулок.

DW: В Україні вже майже рік фактично йде війна. За даними ООН, понад мільйон людей стали біженцями, знайшовши притулок, в основному, в інших районах країни. Але є й ті, хто виїхав за кордон. Як ця ситуація позначилася на кількості українських біженців у Німеччині?

Манфред Шмідт: Кількість клопотань з України про надання політичного притулку в Німеччині зросла. Якщо в 2013 році їх було 141, то в 2014 році - 2657 (збільшення у 18 разів. - Ред.). У січні поточного року ми отримали 262 заяви, у лютому - 337. Але переважна більшість українців, які просять притулку в Німеччині, вже подавали перед цим клопотання в інших країнах Європейського Союзу - найчастіше у Польщі.

Це означає, що в Німеччині у них майже немає шансів отримати статус біженця?

Це питання регламентує Дублінська угода (звід правил, відповідно до якої визначається яка з держав ЄС має займатися розглядом клопотання про надання статусу біженця. - Ред.). У таких випадках клопотання в Німеччині буде відхилено і заявник буде відправлений назад до Польщі. Всього у 2014 році було прийнято 345 рішень за клопотаннями з України, з них - 19 позитивних, близько 40 негативних. Більше двох третин заявників ми відправили назад, в іншу країну ЄС.

Ви пов'язуєте збільшення числа клопотань з України про отримання статусу біженця з війною на сході країни?

Саме так. Більшість клопотань - з Донецької та Луганської областей, де відбувається військове протистояння. Є клопотання від жителів Криму. Хтось аргументує це відчуттям особистої загрози через російську присутність, а хтось - відчуттям того, що його примушують прийняти російське громадянство. Що стосується інших регіонів України, то там причини, швидше за все, криються в економічній ситуації унаслідок політичної кризи. Є й окремі клопотання, пов'язані з оголошеною мобілізацією і призовом до армії.

Припустимо, сім'я з Донецька, із зони бойових дій, подала заяву на отримання притулку в Німеччині. Які в неї шанси?

Шанси відносно невеликі. Справа в тому, що у таких людей є альтернатива всередині самої України. Вивчаючи клопотання, ми завжди ставимо питання - чи є можливість для біженців знайти притулок всередині самої країни? В Україні зараз така можливість є.

Німеччина приймала великі групи біженців з різних країн, де йшла війна. У 1990-ті роки - з колишньої Югославії, зараз - із Сирії. В обох випадках були спеціальні програми і квоти. Чому у випадку України такої програми немає?

Ці ситуації важко порівнювати. Під час громадянських воєн на Балканах, у Німеччині опинилося 350-400 тисяч біженців. Сирія відрізняється від України тим, що там під загрозою весь державний устрій. Ситуація, близька до громадянської війни, поширилася практично на всю територію. Цим Україна, на щастя, відрізняється від Сирії.

У Німеччині останніми місяцями різко зросла кількість біженців - не тільки з Сирії. Наприклад, у 2014 році притулку попросили сім тисяч жителів Косово. У суспільстві зростають антиімігрантські настрої. У разі загострення ситуації в Україні і збільшення потоку біженців, чи зможе Німеччина прийняти українців?

Навантаження на нашу систему є, але межа не досягнута. Ми керуємося базовим принципом - той, хто потребує захисту від переслідування, отримає його в Німеччині.