Видання ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ з Ерфурта зауважує:

Лідер палестинців Ясир Арафат не мав іншого виходу, окрім як спробувати перехопити ініціативу. Але поки що йому це не вдалося. Об”єднати десяток роздріблених служб безпеки в три структури треба було давно. До того ж, цього вимагає міжнародний мирний план. Але той факт, що Арафат призначив новим керівником сил безпеки саме свого двоюрідного брата, чітко показав увесь масштаб корупції в Палестинській автономії. Відтоді як прем”єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон заявив про намір ліквідувати поселення в секторі Ґаза, в русі Арафата ”Фатх” іде боротьба за владу... Арафат уже роками заважає проведенню реформ. Досі впертому і деспотичному політику вдавалося спиратися на своїх прихильників. Але нинішні настрої вулиці показують, що колись це може не спрацювати, - припускає ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

У ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД з Гамбурга читаємо:

Конфлікт, що почався минулими вихідними багатотисячними демонстраціями, доведеться розв”язувати самим палестинцям. Навіть якщо це спочатку призведе до кризи. Невдоволення власним урядом давно назрівало серед зубожілого населення. Адже від мільйонів, які надходили до палестинських територій від ЄС та інших, мала вигоду лише мінімальна частина тих, хто потребує допомоги. Далі так тривати не може. Якщо після виходу ізраїльтян сектор Ґаза не хоче надовго заглибитися в хаос, владні відносини має бути з”ясовано, - пише ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

Тему продовжує НОЙЕ ПРЕССЕ з Ганновера:

Те, що ми зараз переживаємо, очевидно, є початком політичного кінця Арафата. Боротьба за владу в секторі Ґаза не змете його з політичної арени відразу, але він утратить позицію беззаперечного лідера в палестинському керівництві. Іронія історії полягає в тому, що Шарону тепер, можливо, вдасться шляхом відступу добитися того, чого він безуспішно домагався численними атаками – зламати силу старого лиса Арафата. Отже, ізраїльський генерал може святкувати перемогу? Поки варто зачекати. Наразі вдалося тільки внести розлад у владні структури палестинців. Наскільки кривавою буде внутрішня боротьба за владу, хто переможе – помірковані чи радикали, і що все це означатиме для Ізраїлю – поки відповідей на ці запитиння немає, - зауважує НОЙЕ ПРЕССЕ.

Про наслідки палестинських проблем для Ізраїлю пише також видання ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНҐ з Дрездена:

Критики Арафата вбачають в останніх подіях у секторі Ґаза підтвердження своєї позиції. Але це не привід для радості. Бо якщо боротьба за владу обернеться застосуванням зброї, це буде небезпекою і для єврейської держави. Ізраїль має бути зацікавлений якомога скоріше стабілізувати ситуацію на палестинських територіях. Інакше надія на мир залишиться ілюзією, - попереджає ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНҐ.

Окремі німецькі газети продовжують обговорювати плани уряду ФРН домогтися постійного членства в Раді Безпеки Організації Об”єднаних Націй. НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ з цьго приводу пише:

Постійне членство Німеччини у впливовій Раді Безпеки ООН – це був би великий успіх, яким Ґергард Шредер і Йошка Фішер могли б пишатися на парламентських виборах 2006 року. Вони наполегливо ідуть до цієї мети, зробивши її одним з центральних пріоритетів зовнішньої політики. Існує чимало чинників, які говорять на користь виходу у вищу лігу міжнародної політики. Це і участь у миротворчих місіях у Афганістані й на Балканах, і той факт, що Німеччина – третя країна за розміром внесків до ООН. Та й момент видався слушний. До кінця року спецкомісія ООН має представити пропозиції щодо радикальної реформи організації. Серед іншого передбачається розширити коло постійних членів Ради Безпеки,

пояснює НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Але як би впевнено не представляв себе федеральний уряд, пошук необхідної підтримки двох третин від складу Ради Безпеки поки що не був дуже успішним. Спочатку США дали зрозуміти, що після суперечки щодо іракської війни на них годі розраховувати. Тепер ось Фішер під час свого турне країнами Азії спіймав облизня. Не дивно, що плани німців не підтримує Китай – один з п”яти нинішніх постійних членів Ради Безпеки. Але уряди в Шрі-Ланці та Бангладеші теж ухильно відповіли на аванси Фішера. Ці країни, що розвиваються, мають власні інтереси, від яких дуже далека промислово розвинена європейська Німеччина, - пояснює НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко