Правоекстремістські тенденції в Центральній та Східній Європі протягом останніх років посилилися. Такого висновку доходять автори статей, що містяться в останньому випуску журналу благодійного фонду Renovabis «Схід-Захід. Європейські перспективи». У ньому мова йде про правий екстремізм у Центральній та Східній Європі, зокрема в Болгарії, Косово, Угорщині, Румунії, Росії та Україні.

Кристоф Дам, експерт фонду Renovabis, зауважує, що українська частина дослідження стосується переважно політичного правого радикалізму, а в статтях про інші держави натомість найбільше уваги приділяється міжнаціональним суперечкам та праворадикальним об’єднанням, які не є політичними силами. «У матеріалах про Румунію, Косово, Болгарію та Угорщину багато уваги приділено проблемі ромів. В цих державах у ромах вбачають джерело всіх проблем, тому їх карають незалежно від того, чи є в них провина, чи немає», – розповідає Кристоф Дам. – Українська ж частина дослідження присвячена появі праворадикальної партії ВО «Свобода» та її зв’язкам з іншими партіями».

Праві радикали – в український парламент?

Тоді як у переважній більшості східноєвропейських країн праворадикальні партії вже представлені в парламентах, наприклад, ультраправа партія "Йоббік" в Угорщині, в українському парламенті радикальних правих поки немає. Утім, нині ситуація може змінитися, застерігає співавтор статті «Антиліберальні течії на пострадянському просторі», німецький політолог Андреас Умланд.

«Справа в тім, що в Україні виникла правоекстремістська партія ВО «Свобода» Олега Тягнибока, яка, за попередніми прогнозами, може набрати близько п’яти відсотків голосів під час найближчих виборів і ввійти до наступного парламенту. Такого раніше в Україні не було», – пояснює доцент Києво-Могилянської академії Андреас Умланд.

Расистські ідеї поділяє чимало українців

«Потрапляння «Свободи» до парламенту не є критичною проблемою. Це був би скоріше символічний момент, адже в Україні набагато більше людей, ніж п’ять відсотків, поділяють основні ідеї «Свободи», – вважає інший співавтор статті про праворадикальну партійну політику в пострадянській Україні, політолог Антон Шеховцов. На його думку, присутність цієї партії в парламенті була б достатньо правдивим відображенням сучасного українського суспільства. «Расистські і ультранаціоналістичні ідеї поділяє достатньо велика кількість людей. Це не хулігани або потенційні вбивці. Ці люди просто мислять в контексті українського націоналістичного дискурсу, або, наприклад, расистського», – говорить Шеховцов. Він вважає, що проблема насилля на вулицях притаманна будь-якому суспільству, проте в Україні ця проблема не досить серйозна.

З цією думкою не погоджується Максим Буткевич, координатор проекту «Без кордонів». «В Україні надто мало даних, тут не проводиться моніторинг і відсутня нормальна статистика інцидентів та злочинів на ґрунті ненависті. Єдині прогнози проводять кілька неурядових організацій. Ми розуміємо, що знаємо лише про верхівку айсбергу – лише про те, про що нас повідомляють. На рівні державних органів подібна статистика просто відсутня, тому ми не можемо порівняти нашу ситуацію відносно інших країн» – розповідає Буткевич.

Справа Олаолу Фемі – виняток чи правило?

Проект «Без кордонів», зокрема, опікується справою нігерійського студента Олаолу Фемі, який перебуває під вартою в Луганській тюрмі та чекає на наступне судове засідання. 26-річний хлопець навчався в Україні, починаючи з 2007 року. В листопаді 2011 року він разом зі своїм другом став жертвою расистської атаки молодих луганчан. Захищаючи себе та свого друга розбитою скляною пляшкою, Олаолу Фемі наніс поранень чотирьом з п’яти нападників, через що йому були висунуті звинувачення в замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів.

«На попередніх засіданнях відбувався допит потерпілих із Луганська, які нібито зазнали нападу з боку нігерійського студента, який без жодних причин вирішив їх вбити. Ми бачимо, що в їхніх свідченнях є дуже багато суперечностей, і між тим, що вони говорять зараз, і тим, що вони говорили під час досудового слідства», – розповідає Максим Буткевич, який сумнівається в адекватності слідства у веденні цієї справи.

Перше вивчене українське слово – мавпа

«Конфлікт із Олаолу Фемі виник, в першу чергу, через побутовий расизм: він разом із другом зазнав расистських образ з боку компанії місцевих молодих людей», – говорить Буткевич. Правозахисник також вважає, що дана справа є яскравою ілюстрацією корупції та обмеження права на доступ до справедливого правосуддя не лише для іноземних громадян, а і для громадян України. Іноземці ж, за словами Буткевича, є більш вразливими до зловживань та ніяк не можуть захистити свої права в Україні.

«Перші слова, які іноземні студенти вивчають, коли приїздять до України – це ті слова, якими до них звертаються, коли хочуть образити саме на расистському підґрунті, наприклад, «мавпа», – розповідає Максим Буткевич, який неодноразово спілкувався із іноземними студентами в Україні. Майже кожен із них зізнається, що або він сам зазнавав образ або насильства на вулиці під час навчання, або це траплялося з кимось із їхніх друзів або знайомих.

В Росії ситуація серйозніша

Антон Шеховцов, співавтор дослідження про правий радикалізм в Україні, характеризує поточну ситуацію в країні як спокійну. «Напередодні «Євро-2012» дуже багато та докладно говорили про хуліганство і насилля на расовому підґрунті в Україні, проте під час чемпіонату нічого такого не підтвердилося». Також він вважає, що загалом іноземні студенти почуваються в Україні безпечно.

Андреас Умланд, у свою чергу, зазначає, що правий екстремізм має в Україні набагато менше значення, ніж в Росії. «Скінхедівський рух у Росії є набагато більшим та агресивнішим. У 2007-2008 роках скінхеди вбивали там одну-дві людини на тиждень, такого сплеску насилля в Україні ніколи не було. Також проникнення правоекстремістських інтелектуалів в політичний істеблішмент набагато глибший в Росії, ніж в Україні», – розповідає німецький політолог.

Водночас Антон Шеховцов говорить, що в націоналістичному дискурсі Україна дуже любить брати приклад з Росії. «Спочатку скінхеди виникли в Росії, а потім вони мігрували в Україну. Цей рух розвивався саме за російським зразком, а не за західним», – говорить він. Тож інші праворадикальні тенденції в Україні швидше за все також відбуватимуться за російським, а не за європейським сценарієм, прогнозує Шеховцов.