DW: Пане Гуґ, цими днями ОБСЄ починає спостереження за російсько-українським кордоном. Як конкретно це виглядатиме? Співробітники ОБСЄ стоятимуть на прикордонних контрольно-пропускних пунктах?

Александер Гуґ: ОБСЄ справді запрошена для проведення оціночної місії на російській території, на контрольно-пропускних пунктах Гуково й Донецьк. Наші фахівці вирушили туди і мають напрацювати перші оцінки, які можуть пізніше призвести до надання на довший термін спостережного мандату на російському боці кордону. Важливо підкреслити, що це окрема справа, а не додаткове завдання спеціальної місії ОБСЄ в Україні.

Що буде з "зеленим кордоном" між Україною та Росією? Ішлося про те, що там мають застосовуватися безпілотники для спостереження?

Загалом можна сказати, що ОБСЄ продовжує планувати застосування безпілотних літальних об´єктів, щоб реалізовувати свій мандат в Україні. Тому це твердження є правильним. Чи будуть безпілотні літальні об´єкти застосовані, ще не з'ясовано. Вони будуть застосовуватися на місці у близькому майбутньому, якщо буде знайдено відповідні допоміжні технічні засоби. Важливо згадати, що міністри закордонних справ Російської Федерації та України схвалили застосування таких безпілотників, тому цьому не має бути політичних перешкод.

Чи взагалі можливо контролювати кордон в умовах бойових дій, які тривають навколо?

Для нас як для цивільної неозброєної місії важливо отримати період спокою на цій прикордонній ділянці. Щоб мати змогу ефективно там працювати, повинні зникнути зброя та блокпости, а ми знову повинні отримати свободу пересувань. Тільки тоді ми зможемо повноцінно виконувати свої повноваження як цивільна неозброєна спостережна місія.

Якою є ситуація з захистом і безпекою спостерігачів ОБСЄ на місцях?

Безпека на територіях, які контролюють українські війська, забезпечується їхніми силами. Там, де українські військові не мають ефективного контролю, ми від початку місії підтримуємо контакт із усіма сторонами, включно з бойовиками. Ці контакти дають нам певну безпеку, щонайменше з точки зору, що бойовики знають, що робить ОБСЄ в Україні, і таким чином наша присутність не є для них сюрпризом і нам не ставлять запитань щодо нашого мандату та роботи. Контакти на місцях дають нам безпеку для здобуття хоч якоїсь свободи пересування, що, звісно, не означає, що ми всюди можемо вільно пересуватися на територіях, контрольованих бойовиками. Ця свобода доволі обмежена. Та попри це, від початку місії ми завжди мали представництво в обох областях - Луганській та Донецькій - і матимемо їх і в майбутньому, поки це дозволятиме ситуація з безпекою.

Чи може спостереження місії ОБСЄ на кордоні посприяти ефективному перешкоджанню постачання зброї сепаратистам у Східній Україні?

Завдання спеціальної місії - повідомляти факти. Припинення незаконних перетинів кордону - завдання не місії, а української держави. Усі 57 держав - членів ОБСЄ щодня мають доступ до наших звітів, а громадськість може читати короткі виклади на нашому сайті.

Чи відчуваєте ви достатню підтримку вашої роботи з усіх сторін?

Відряджання місії було підтримане 21 березня цього року рішенням Постійної ради ОБСЄ в Відні всіма 57 державами - членами ОБСЄ, включно з Російською Федерацією та Україною. Ідеться про фінансову, а також кадрову підтримку. Персонал для нашої місії донині надали 40 держав-учасниць. Це включає персонал, наданий Російською Федерацією.

Чого, на вашу думку, вже вдалося досягти місії ОБСЄ в Україні?

Те, чого ми досягли, - це постійне представництво на місцях, перш за все в регіонах, важливих для стабілізації ситуації, тобто у вже згаданих мною Луганській та Донецькій областях, а також у Харкові та Дніпропетровську. Наші звіти щонайменше частково допомагають протидіяти чуткам, які тут дуже сильно впливають на політику.

Александер Гуґ - швейцарський юрист, нині заступник керівника спостережної місії ОБСЄ в Україні. До того був радником верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин.