На цьогорічних президентських виборах Центральна виборча комісія станом на восьме лютого зареєструвала понад 40 претендентів на президентську посаду. Розмовляючи із DW, колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера відзначив, що така кількість кандидатів у президенти є рекордною для українських реалій. До цього найбільше бажаючих позмагатися за президентське крісло було у 2004 році, каже він. "Тоді їх було зареєстровано 26, але у підсумку двоє відмовилися від участі, і у бюлетені було 24 особи", - нагадує Магера.

Голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко також говорить про безпрецедентні цифри. При цьому, за його словами, у підсумку зареєстрованих кандидатів може виявитися набагато більше. "Подалися 89 осіб - я подібного пригадати не можу", - відзначає експерт. Він додає - поки відмову отримали лише близько чверті з них, тому не виключено, що у підсумку зареєстровано буде близько 50 претендентів на президентське крісло.

Теоретично їхня кількість може несуттєво зменшитися трохи пізніше, продовжує Фесенко. Адже деякі кандидати можуть знятися з виборів до сьомого березня і повернути собі заставу - це вже не раз відбувалося під час попередніх президентських перегонів.

"Технарі" та "фріки"

Головною причиною такого розмаїття опитані DW співрозмовники називають засилля так званих "технічних" кандидатів. За словами Магери, не більше п'яти осіб у цьому переліку можуть й насправді мати президентські амбіції. Ще близько 10-12 осіб, на його думку виконують іншу мету - використовуючи передвиборчу кампанію як агітаційний майданчик напередодні парламентських перегонів, що відбудуться восени цього року. Але більшість із претендентів не мають ані тих, ані інших планів, їхня роль суто технічна - підігрувати фаворитам, відтягуючи голоси у їхніх конкурентів та надаючи свої квоти у передвиборчих комісіях, розповідає Магера.

За словами Фесенка, дехто з кандидатів із самого початку працює на лідерів перегонів тим чи іншим чином, а кожен із фаворитів може мати до п'яти таких "спільників" у бюлетені, каже експерт. При цьому деякі форми такого підігрування виглядають досить неприховано і подекуди мають на меті зашкодити конкурентам. Так, цього разу із Юлією Тимошенко поруч у бюлетені буде Юрій Тимошенко із тими самими ініціалами - Тимошенко Ю.В. "Ця технологія "двійника" зазвичай використовується на мажоритарних округах і не дуже ефективна. Вона може відібрати не більше кількох десятих відсотка людей, які просто заплуталися, але у критичній ситуації ці десяті можуть зіграти вирішальну роль", - зазначає Фесенко.

Також, за словами політолога, деякі з технічних кандидатів все ж мають певні політичні амбіції та використовують президентську кампанію, аби гучно заявити про себе чи поторгуватись пізніше за місце у прохідній частині партій, що претендуватимуть на потрапляння в парламент. Виконувати технічну роль у фаворитів президентських перегонів вони погоджуються в обмін на майбутнє політичне співробітництво чи заради компенсації витрат на заставу та агітацію, пояснює Фесенко.

Окрему, набагато меншу, нішу займають відверті "фріки", які участю у виборах потурають власному марнославству чи підтримують ілюзії спонсорів їхніх політичних проектів, додає експерт. "А для таких претендентів як Надія Савченко чи Роман Насіров, що знаходяться під слідством чи чекають суду, це ще й частина стратегії захисту, аби виставити судовий процес як політичне переслідування", - каже Фесенко.

Гроші та хаос

Широке використання технічних кандидатів створює проблеми не лише для тих, проти кого вони працюють, але й для організаторів виборів, розповідає Магера. Одна із них - також суто технічна, адже надмір прізвищ у бюлетені означає складнощі під час його друку. Це може вирішуватися зменшенням шрифту, але для людей похилого віку та із вадами зору це важко назвати кращим рішенням. "Це не лише підвищує ризик помилки під час голосування, але й збільшує час, який такі виборці проводять у кабінках, та затримує весь процес", - розповідає колишній заступник голови ЦВК.

Велика кількість кандидатів обходиться для бюджету ще й у чималі гроші, попри 2,5 мільйона гривень застави від кожного з претендентів, розповідає Магера. Гроші від кандидатів, що не перемогли на виборах, за його словами, й справді йдуть на користь держави, але ЦВК до них немає жодного доступу. Натомість левова частина кошторису виборів, понад 80 відсотків - це заробітні плати членів виборчих комісій, а кожен з кандидатів має гарантоване право на включення одного представника до окружних та дільничних комісій. "Це робить вибори дорожчими для держави. А понад 40 членів виборчої комісії - це великий ризик того, що робота такого виборчкому буде дезорганізованою", - попереджає Андрій Магера.