Президент Грузії Георгій Маргвелашвілі очолив країну 2013 року після перемоги на президентських виборах. Він був кандидатом від блоку "Грузинська мрія - Демократична Грузія", який заснував Бідзіна Іванішвілі. У 2012 році Маргвелашвілі працював радником Іванішвілі під час парламентської передвиборчої кампанії, а потім був міністром освіти. Політик виступає за євроінтеграцію Грузії, членство країни в НАТО та ЄС, критикує Росію за воєнні дії на Донбасі та позицію Кремля стосовно Абхазії та Південної Осетії. Маргвелашвілі стверджує, що з 2014 року не має контактів із Іванішвілі.

Deutsche Welle: Офіційна влада Грузії заявляє, що 20 відсотків її території окуповані Росією. Якою є стратегія Грузії з реінтеграції територій Південної Осетії та Абхазії?

Георгій Маргвелашвілі: Окупація (територій Південної Осетії та Абхазії. - Ред.) була історичною несправедливістю і своєрідною карою для моєї нації за прагнення до ідеалів свободи й незалежності. Окупація цих територій насправді відбулася не у 2008 році, коли російські збройні сили вторглися на територію Грузії. Вона відбулася на початку 1990-х, у перші роки після розпаду Радянського Союзу, коли 26 років тому Грузія стала на шлях незалежності.

Від початку 1990-х тут відбувалося те, що нині заведено називати "гібридною війною". Це те, що дуже добре знайоме європейській аудиторії, те, що відбувається на Сході Україні, коли російські військові інтереси насаджуються не за допомогою регулярної армії, а методами "гібридної війни". Тобто ці регіони були окуповані з початку 1990-х років. У 2008-му ця окупація продовжилася, коли російські збройні сили вторглися і зайняли регіон, а два тижні по тому було оголошено про незалежність так званих держав (Абхазії та Південної Осетії. - Ред.)

Але моє запитання було: що конкретно Ви робите для відновлення територіальної цілісності, для реінтеграції цих територій?

У Росії періоди агресивного розвитку чергуються з конструктивнішими періодами. Тому будь-яка країна, яка має справу з Росією, особливо в нашому проблемному регіоні, повинна поводитися вкрай обережно, щоб не піддаватися на провокації та зберегти мир із нашим північним сусідом, який є великою військовою і ядерною державою. Бути обережним означає поводитися вкрай обачно і уникати будь-яких конфліктів із Російською Федерацією. Ми повинні дочекатися історичного моменту, коли зможемо відновити нашу державність і суверенітет.

Що це означає - історичний момент?

Історичний момент - це падіння Берлінського муру. Це момент, коли в людей з'являється можливість зруйнувати штучно створені стіни в Європі. Паркани з колючого дроту на нашій території - це аналогія Берлінського муру, який розділив місто на дві частини. Але поки такий момент не настав, треба керуватися принципами і розвивати країну, щоб вона виглядала привабливіше. Треба налагоджувати безпосередні контакти з громадянами, які живуть на окупованих територіях, і сприяти якомога глибшій інтеграції цих людей у соціальні структури суспільства, а також забезпечити у країні стабільність, яка проявиться, коли цей історичний момент настане.

Говорячи про падіння Берлінського муру, Ви посилаєтеся на історію. Щодо нинішнього моменту, чи може це означати падіння чинного політичного режиму в Росії?

Я не хочу використовувати конкретні терміни, але можу сказати, що для мене особисто такою подією стане момент, коли російська політична еліта припинить говорити гаслами, виступати з агресивними заявами і буде готова говорити про інтереси громадян Росії: яким вони бачать своє майбутнє в РФ, а також майбутнє російсько-грузинських відносин, які сприяють їхньому добробуту і відкривають для них нові перспективи.

Деякі грузинські політики кажуть, що події в Південній Осетії та Абхазії докорінно відрізняються від подій у Криму, який був анексований Росією у 2014 році. Ви поділяєте цю точку зору?

Я не знаюся на специфіці, тому не можу відповісти на це питання.

Яка Ваша думка?

Потрібно згадати події 2008 року і жорстку відповідь на дії Росії з боку міжнародної спільноти, яка розцінила це як історичну несправедливість, що має бути невідкладно виправлена. Я вважаю, що ми тоді діяли недостатньо активно. Якби ми діяли активно і сказали б у 2008 році дуже жорстке "ні" у відповідь на дії, які можна чітко означити як політику Росії в зоні її привілейованих інтересів, то подій у Криму та на Сході України вдалося б уникнути.

Ви хочете сказати, що реакція була недостатньо жорсткою?

Вона повинна була бути значно жорсткішою. Без сумніву.

Із Вашої точки зору, чи є події у Криму, Південній Осетії та Абхазії подібними, чи це різні приклади?

Між подіями у Грузії та у Криму багато спільного. Єдина різниця полягає в тому, що Москва офіційно визнала Крим частиною Росії. Це безпрецедентний випадок, адже з моменту закінчення Другої світової війни жодна держава не перекроювала свої кордони воєнним шляхом. Звісно, мали місце конфлікти на місцевому рівні, але в жодному з цих випадків одна держава не входила до складу іншої за допомогою військових. Незважаючи на різницю, я хотів би підкреслити, що загалом події розвивалися за одним і тим самим сценарієм. Це зовсім не таємниця: російські політики відкрито і прямо про це говорять із 2010 року.

Росія проводить політику привілейованих інтересів у сусідніх регіонах, а це означає, що у випадку ускладнення ситуації в безпосередній близькості від її кордонів Росія вважає, що має право застосувати на цих територіях жорстку військову силу. Це офіційна політика Кремля. Тому в цьому сенсі ситуації в Грузії та Україні аналогічні. До того ж ми не можемо бути впевнені в тому, що Росія не проводитиме таку саму політику в інших сусідніх із нею країнах. Росія має найдовший кордон у світі, тому Ви можете уявити, про яку кількість потенційних проблем ідеться.

Чи має намір Грузія співпрацювати і з Росією, і з ЄС?

Ми співпрацюємо з усіма нашими сусідами. Наша міжнародна політика, геополітична роль полягає в активному співробітництві. Ми вбачаємо свою геополітичну ідентичність і роль у тому, щоб підтримувати зв'язок зі східним і західним ринками та вибудовувати спілкування. Ми дуже активні у створенні економічних та інших зв'язків і навіть налагодженні культурної співпраці між Сходом і Заходом. Ми були б раді співпрацювати і з Росією. Але є один дуже важливий принцип: РФ повинна прийняти той факт, що Грузія - незалежна держава, і ми будуватимемо її майбутнє, виходячи з того, що вважаємо правильним.

Чи змінилася політика Грузії щодо Росії після Вашого попередника Міхеіла Саакашвілі?

Мені б не хотілося порівнювати свою політику з політикою Саакашвілі.

Але Ви пом'якшили свою політику щодо Росії?

Не порівнюватиму мою політику і політику мого попередника, але ми займаємо обережну позицію щодо Росії. Це правильний підхід, коли маєш справу з агресивним сусідом, який має ядерний потенціал. При цьому ми ніколи не поступалися головними принципами: Грузія - вільна і незалежна країна, яка розвиває свою державність, може обрати європейський і євроатлантичний шлях. Цей статус ніколи не порушувався.

Я припускаю, що Ви стежите за політичною кар'єрою свого попередника Міхеіла Саакашвілі в Україні. На Вашу думку, чи є в нього в Україні політичні перспективи?

Я б не хотів коментувати це питання. Поясню, чому: передусім Україна - незалежна, суверенна держава, і я не думаю, що повинен втручатися в українську політику. Я бажаю Україні зміцнення демократії, зміцнення її євроатлантичного шляху. І я бажаю країні таких політиків, які активно служитимуть національним інтересам своєї країни.

Як Ви оцінюєте політичну спадщину і внесок Міхеіла Саакашвілі тут, у Грузії?

Як і в будь-якого президента, у нього були певні досягнення та невдачі. У нього є заслуги і є помилки. Чесно кажучи, я не люблю говорити про минуле, віддаю перевагу розмовам про майбутнє.

Поговорімо про майбутнє. Чи плануєте Ви брати участь у президентських виборах 2018 року?

Якщо я ухвалю якесь рішення щодо цього, я проведу велику конференцію, щоб його оприлюднити. Важливо, як саме воно буде озвучене, як представлене громадськості.