Баварська Münchner Merkur так оцінює підсумки саміту ЄС:

17+Х – це нова формула Європи. Абсолютно хибно оцінюючи ситуацію, британський прем'єр-міністр Девід Кемерон, як колись «залізна леді» Маргарет Тетчер, хотів використати принцип одностайності в ЄС, щоб домогтися особливих прав для Лондона як міжнародного біржового майданчика. Замість цього йому довелося побачити, як караван з решти 26 країн просто пішов далі. Торі приїхав до Брюсселя як «бульдог», але повернувся на Даунінг стріт вже як мокрий пудель.

Консервативне британське видання The Times, коментуючи позицію Великобританії, пише:

«На початку свого існування ЄС мав благородну мету – принести мир розділеному континенту. Згодом йому не вдалося оговтатися від великого успіху. Оскільки він не хотів залишатися бездіяльним, то розвинувся погано спланований союз, який може мати результатом тільки вдосконалену політичну інтеграцію. Це – не мета, якої прагне Великобританія. Прем'єр-міністр Кемерон повинен лише реалізувати своє бачення відкритої економіки та суспільства, аби ця країна змогла продовжити свій шлях у цьому світі».

Французька газета LeMond відзначає:

«Ми мусимо бути чесними. Британці не мають стосунку до кризи євро. Вони не винні у нездатності політиків єврозони подолати проблему державних боргів. Але британці не хочуть долучатися до посиленої економічної інтеграції, оскільки вони не вірять в ідею Європи».

Nürnberger Nachrichten зауважує:

Європейські країни ухвалили на саміті сиру заготовку. Історичного значення саміт може набути лише тоді, коли продовжить той розвиток, що міг би дати Європі інше обличчя – вхід і вихід Великобританії. Прем'єр-міністр Кемерон зробив своїй країні ведмежу послугу. Європа може лише єдиним фронтом відстоювати свої інтереси проти інтересів США та Азії. І для цього нам потрібен Лондон, навіть якщо це виснажлива гра.

Австрійська Wiener Zeitung пише:

«Тепер зрозуміліше, ніж раніше, що регулювання фінансових ринків, включно з податком на фінансові трансакції, буде запроваджено на європейському рівні. Якщо Лондонський сіті тільки тому є фінансовим центром, що для цього створено податковий рай, тоді він втратив це право. Якщо британська економіка без фінансової індустрії провалиться в рецесію, тоді щось не так з економічною політикою країни. Для єврозони два минулих дні принесли радше паузу, щоб перевести дух. Виникає враження, що всі хочуть лише спокою. Можливо, це пов'язано з майбутніми святами, але рішення для головної проблеми - як створити більше робочих місць - Європа забирає з собою у 2012 рік. Це можливо тільки, за умов, що Європи буде більше, навіть якщо керівникам національних урядів це байдуже».

Берлінська Tageszeitung наголошує:

Вето показує центральний конфлікт в ЄС. З часів фінансової кризи більшість країн спільноти дивляться на фінансову політику іншими очима. Коли банки підтримуються сотнями мільярдів, тоді виборці хочуть точніше знати, хто, власне, заробляє гроші у фінансовому секторі, а також де і як платяться податки. Британському уряду досі не вдалося перешкодити дієвим правилам. Сполучене королівство дало в себе прихисток у лондонському сіті та деяких податкових оазах по всьому світу, частині чорних дірок, де тіньові банки та хедж-фонди неконтрольовано примножують свої мільярди. Те, що для Німеччини автомобілі, для Великобританії – фінансова індустрія.

Огляд преси підготувала Наталя Неділько
Редактор: Євген Тейзе