"Мобільність - це право людини. Це абсолютно інше, ніж транспорт", - каже Удо Бекер, фахівець з екології транспорту Технічного університету в Дрездені. Навіть якщо поняття "мобільність" і не зустрічається у міжнародній Декларації прав людини, це право випливає з інших базових прав людини. "Під мобільністю мається на увазі те, як люди дістаються до лікаря, ресторану, офіційного відомства, кінотеатру, подруги, до університету чи школи", - зазначає Бекер.

Вирує багато дискусій про те, як саме найкращим чином організувати цю мобільність. Звісно, вже сьогодні багато міст по всьому світі постали перед загрозою транспортного колапсу. Ті, хто живе далеко від роботи, простоюють у заторах вранці і ввечері, оскільки у годину пік автошляхи не можуть впоратися з таким великим транспортним потоком. Хто користується автобусом та потягом, теж мусить змиритися із довгою дорогою, оскільки різні види транспорту або погано стикуються між собою, або взагалі вибиваються з графіку. Можливість долати коротші дистанції на велосипеді теж підходить не кожному. Кому подобається приїхати до офісу спітнілим чи змоклим під дощем?

Проблеми міста

Великі проблеми в місті створює автотранспорт. Крім постійних заторів на дорогах, машини створюють шум, а також забруднюють довкілля. Ситуація ускладнюється ще й тим, що викиди парникових газів шкодять клімату. На думку Бекера, неправильно забезпечувати місцем для парковки когось, хто їде у центр міста на позашляховику лише для того, щоб випити там чашку кави. Як можна це змінити? Обмежити в'їзд для машин, які особливо забруднюють довкілля? Багато німецьких міст минулими роками вже запровадили для цього так звані "екологічні зони". Утім, це мало зарадило проблемі забруднення повітря, оскільки обмежився в'їзд для незначної частини насамперед старих машин. Водночас обсяг споживання бензину автомобілями до уваги не брався.

Обов'язкова для всіх платня за їзду в місті, на думку експерта з питань транспорту Міхаеля Шрекенберґа з Університету Дуйсбург-Ессен, це теж не дуже ефективний крок. "Я не вважаю платню за їзду надійним засобом регулювання транспорту в центрі міста. Якийсь час це спрацьовує, ми бачили це у Сан-Паоло, а потім цей ефект зникає. І все знову стає як було." Набагато важливіше запропонувати людям стимули для використання альтернативних транспортних засобів, переконаний Шрекенберґ.

Безкоштовний автобус і потяг?

В деяких країнах у цій сфері вже частково просунулися на крок уперед. Наприклад, естонська столиця Таллінн від цього року пропонує своїм жителям безкоштовне користування автобусами та потягами. Перші дослідження засвідчили, що потік автотраспорту у місті завдяки цьому зменшився на 15 відсотків. В американському Портленді подібний проект існував ще з 1975 року. Однак минулого року його згорнули, оскільки міський бюджет не витримав такого навантаження.

У Німеччині громадський транспорт хоча й субсидується, але ціни на проїзд минулого року зросли набагато сильніше, ніж витрати на користування автомобілем, засвідчило одне з досліджень. Партія піратів, наприклад, вимагає безкоштовного громадського транспорту близького сполучення. Але з огляду на те, що більшість міст і громад мають великі борги, постає питання, хто ж візьме на себе ці витрати.

Місто Хемніц, як і багато інших великих міст Східної Німеччини, має іншу велику проблему - різке зменшення населення. Тому там потрібно боротися з зовсім іншими труднощами, ніж у регіонах, які швидко зростають. Замість розширення і розвитку транспортних мереж там розмірковують на їх можливим скороченням.

"У нас тут не такі проблеми, як в інших містах, у Хемніці немає постійних заторів на дорогах, - каже Піа Закс, представниця мерії. - У нас радше розмірковують над можливістю звуження доріг, щоб зробити центр міста знову трохи компактнішим."

Моделі мобільності

Хемніц намагаються зробити привабливішим для життя. І керівники міста намагались донести своїм мешканцям під час так званого "Європейського тижня мобільності". З'єднавши рейкові маршрути трамваїв та залізниці, транспортні оператори збираються запропонувати пряме сполучення між містом і прилеглими районами. Трамваї, наприклад, можуть виїздити за міську межу та повертатись назад залізничними шляхами. Зупинки, перони та транспорт обладнані так, що майже всюди є можливість для безперешкодної їзди. Це має полегшити подорожі залізницею та трамваями людям похилого віку.

Бекер закликає до повного переосмислення. Він каже: "Ми завжди хочемо, щоб транспорт був дешевшим та швидшим. Але забуваємо при цьому, що це робить його привабливим у суспільстві. "Зокрема, добре розбудовані транспорті шляхи можуть призвести до того, що люди почнуть скуповуватися не в маленькій крамничці за рогом, а у великому супермаркеті", - наводить приклад експерт і додає, що в такому разі маленькій крамничці доведеться зачинитися, а всім мешканцям доведеться їздити до великого супермаркету."