Міст через Сіверський Донець у Станиці Луганській підірвали під час боїв у 2015 році. Президент Володимир Зеленський, який 7 липня разом із главою Європейської Ради Дональдом Туском відвідав КПВВ, пообіцяв якнайшвидше його відновити. Проте для цього сепаратисти мають демонтувати свої укріплення. А в "ЛНР" вже заявили, що односторонні дії з ремонту мосту зірвуть розведення сторін.

КПВВ "Станиця Луганська" - єдиний у Луганській області та один із п’яти функціонуючих на Донбасі. Щодня лінію розмежування тут перетинають в середньому 5-6 тисяч людей. Пішки. Більшість з них повертається того ж дня. Вони ідуть на підконтрольну уряду територію, щоб отримати пенсію, зробити покупки або відвідати рідних, які живуть на іншому боці лінії фронту.

Багато людей на КПВВ офіційно є переселенцями. Втім, більшість з них досі мешкає на території "ЛНР". Фіктивний статус біженців їм потрібен, щоб отримувати пенсії та соціальні виплати на підконтрольній уряду території. Аби не втратити статус переселенця, вони мають раз на два місяці перетинати лінію розмежування. Президент Володимир Зеленський запропонував збільшити цей термін до одного року.

На КПВВ дуже багато людей в інвалідних візках. Зазвичай на вулицях українських міст, не пристосованих для людей з особливими потребами, їх не побачиш. Проте тут правила одні для всіх: мешканці окупованих територій, які мають інвалідність, так само повинні періодично перетинати лінію фронту, щоб підтвердити фіктивний статус переселенця і отримати пенсію.

Люди у чергах потерпають від шаленої спеки. Медики розповідають, що у літні дні на КПВВ "Станиця Луганська" десятки цивільних зазнають теплових ударів. Трапляються і смертельні випадки. 22 червня від інсульту тут помер літній чоловік, який прямував з "ЛНР" на підконтрольну уряду територію.

Це - колишні передові укріплення української армії, так званий "нуль". Бійці залишили їх під час розведення сил. Люди кажуть, що переходити на інший бік їм тепер стало психологічно легше - почуваються більш безпечно. Адже раніше частина шляху лежала між передовими позиціями ЗСУ і сепаратистів, які знаходились на відстані лише 400 метрів одна від одної.

Обабіч переходу - зруйновані під час активної фази війни будинки. Станиця Луганська належить до населених пунктів, що найбільше постраждали від бойових дій. Загалом у Станично-Луганському районі було пошкоджено або зруйновано майже 4000 будинків - це приблизно п'ята частина всього житлового фонду.

Залишок снаряду, що на світлині, не є небезпечним - на відміну від мін і боєприпасів, що не розірвалися. Скільки їх на узбіччі - достеменно не знає ніхто.

Раніше цей пам’ятник загиблим нацгвардійцям знаходився на контрольованій ЗСУ частині переходу. Після розведення сторін він опинився у "сірій зоні", де немає української влади. Військові побоювались, що прихильники сепаратистів можуть пошкодити пам’ятник. Втім, цього не сталося. Також ніхто не чіпає українських прапорів, які залишились на колишніх передових позиціях ЗСУ.

Людей, які не мають сил подолати перехід пішки, за гроші підвозять так звані "рикші" або "бабковози". Увага журналістів їм не подобається - адже їхній бізнес нелегальний. Втім, завадити їм нікому - влади у "сірій зоні" немає. На саміті Україна-ЄС президент Володимир Зеленський пообіцяв пустити переходом автобуси і електрокари. Але наразі "рикші" залишаються єдиним транспортом на КПВВ.

"Бабковоз" Руслан працює на переході вже понад чотири роки. Має власний візок. Поїздка від мосту до українського КПВВ - а це десь кілометр - коштує 50 гривень або 100 російських рублів, які в ходу в "ЛНР". Втім, запевняє чоловік, може підвезти і безкоштовно, якщо "пасажир" не має грошей. Розповідає, що послугами "рикш" користується навіть молодь заради розваги.

Інший поширений бізнес на КПВВ - перевезення товарів з підконтрольної уряду України території до "ЛНР". Людей, які цим займаються, називають "тачечниками". На підконтрольну сепаратистам частину Луганщини везуть здебільшого продукти харчування і засоби особистої гігієни. Адже на підконтрольній уряду території вони дешевші та більш якісні. Одна людина може провезти не більше 75 кілограмів на добу.

"Тачечник" Євген Вальдман колись працював бухгалтером. Тепер возить продукти зі Станиці Луганської в "ЛНР". Сьогодні у його візку - 22 кілограми сиру. Розраховує заробити 250 гривень. У вільний час пише вірші про війну на Донбасі. Каже, що після розведення сторін атмосфера на переході стала менш напруженою. Як і всі на переході, мріє про мир.

Багато будинків на Донбасі зруйновані. Військове протистояння між українськими солдатами та проросійськими сепаратистами триває у регіоні майже п'ять років. За даними ООН, у війні загинули вже близько 13 людей, третина з них - цивільні. Але миру для солдата Олега (на фото) замало - "лише перемога".

Аби забезпечити людей на лінії фронту хлібом, вугіллям та деревиною, використовують армію. Час від часу там з'являється й броньований бусик - це банкомат на колесах. На непідконтрольній українській владі території українська банківська система не працює.

2014-го року селище Зайцеве потрапило під контроль проросійських сепаратистів. Через рік Україна повернула його собі. Але мир тут і досі дуже крихкий. Солдати й надалі змушені забезпечувати місцевих цивільних продуктами харчування. Але час від часу можна дозволити собі й паузу - і, наприклад, погладити мале козеня.

Фронт розташований за 600 кілометрів від Києва. Не лише для мешканців Зайцевого, але й для всіх українців конфлікт з Росією - найбільша проблема держави. Окопи на фронті нагадують про війну щодня.

73-річна Раїса Тараненко щодня дивиться на сліди від куль у дверях свого будинку. Вона живе за 600 метрів від окопів сепаратистів. Складені під стіною дрова вона використовує як захисний бар'єр від снарядів. Тараненко бажає, аби війна нарешті завершилась. "Але не зрозуміло, як усе розвиватиметься. Надії нема ні на що", - каже вона.

Схоже дивиться на ситуацію також Ілля. Він - член полку "Азов". У боях на фронті він уже втратив одне око та руку. Надії на тривалий мир він не має. "Ті, хто розраховують на мир, отримають його. Але на ворожих умовах. Та такий мир нам не потрібен" - каже Ілля.

У Зайцевому всюди видно наслідки війни. Україна та Захід закидають Росії забезпечення сепаратистів на Донбасі зброєю. Є й чимало ознак участі російських військ у боях. Але Москва стверджує, що підтримує сепаратистів лише політично. Чи дадуть якісь плоди мирні переговори між Росією та Україною? Жителі Зайцевого сподіваються на мир.

Адже конфлікт розділяє цілі родини. Миколі Юшкову (праворуч) 70 років. Він живе в сусідньому Майорську разом із сином і дочкою. Вони мешкають на підконтрольній Києву території. Друга дочка Миколи живе трохи далі, на території, яку контролюють проросійські сепаратисти. "Усі кажуть: ми маємо сісти й домовлятися. Мир. Нам потрібен мир", - говорить Микола Юшков.