Націонал-демократична партія Німеччини (НДПН) поширює гасла в дусі ксенофобії та антисемітизму - тому Бундесрат вважає її порушницею Конституції. Наприкінці минулого року верхня палата німецького парламенту вирішила ініціювати заборону цієї політичної сили. Утім, ініціатива представників федеральних земель не змогла спертися на підтримку Бундестагу чи федерального уряду. Там вважають заборону партії хибним шляхом. Бундестаг у четвер, 25 квітня, вирішив не подавати від себе до Конституційного суду клопотання про заборону праворадикальної партії. Нині йдеться про вже другу спробу заборонити цю політичну силу.

Подання вже один раз провалилося

2001 року все виглядало інакше. Тоді і німецький уряд, і Бундестаг, і Бундесрат подали відповідні клопотання. Утім, двома роками пізніше Конституційний суд Німеччини цю ініціативу відхилив. Підстава: деякі висловлювання, що суперечать Конституції, на які посилалися політики, вимагаючи заборони партії, походили від осіб, фінансованих німецькими платниками податків. Матеріал, на якому ґрунтувалася справа, містив висловлювання інформаторів. Ці люди проникали в осередки організацій, які підозрювалися в діяльності, що суперечить Конституції, та передавали дані владі й спецслужбам.

Як пояснив у розмові з DW Гайо Функе, професор з Вільного університету в Берліні, "залежності інформаторів від державних справ було вже достатньо, щоб закрити справу". Перевірки, чи відповідає НДПН засадам Конституції тоді взагалі не було.

Друга спроба

Цього разу все мало бути інакше. Конференція міністрів внутрішніх справ, котра поєднує 16 земельних міністрів і їхнього колегу з федерального відомства, погодилася 2011 року з тим, щоб домагатися справи про заборону. Також учасники конференції домовилися підготувати все потрібне для відповідного рішення Бундесрату. "Конференція міністрів внутрішніх справ була двигуном цього розвитку", - каже бременський сенатор з внутрішніх справ Ульрих Мойрер, представник опозиційної Соціал-демократичної партії Німеччини. Щоб уникнути помилок, яких припустилися минулого разу, з керівних посад НДПН було відкликано всіх інформаторів.

Міністри сподівалися, що заборона НДПН покладе край партійному фінансуванню за рахунок платників податків, а також ускладнить ультраправій партії роботу з громадськістю, пояснює Мойрер. Готуючи заборону конференція міністрів зібрала матеріали обсягом у тисячу сторінок, що "чітко документують, який дух панує у цій партії".

Дурість не заборониш?

Гайо Функе вважає, що NPD можна заборонити. Утім, він переконаний, що навіть кінець цієї партії не зможе покласти край проблемі. "Набагато важливіше, на мою думку, подолати щоденний терор неонацистів. Вони скоюють близько тисячі актів насильства на рік", - каже Функе.

В урядовому таборі особливо сильно проти заборони виступає молодший коаліційний партнер - Вільна демократична партія. Ліберали вважають, що заборона цієї партії великої погоди у боротьбі з правим екстремізмом зробити не може. Лідер ВДП Філліп Реслер, пояснюючи позицію своєї політичної сили, зазначив, що "дурість не можна заборонити".

Натомість Мойрер шкодує, що уряд під тиском ВДП не підтримав цю ініціативу. "Звісно, ми сподівалися, що Бундестаг та федеральний уряд теж долучаться", - каже він. Утім, за його словами, проблема в тому, що думки у Християнсько-демократичному союзі дуже розходяться, а на федеральному рівні ХДС зважає на позицію свого коаліційного партнера - ВДП.

Утім, бременський сенатор переконаний, що навіть суспільна дискусія стосовно заборони є дуже важливою. Так, громадськість, за його словами, одержує розуміння, що демократичні партії Німеччини не терпітимуть праворадикальну партію. "Ми виправили помилки, зроблені під час першої спроби. Звісно, ризик залишається, але важливо,що взагалі цю тему порушено", - каже Мойрер. На його переконання, найгірше - взагалі не робити нічого.