Деякі великі підприємства Сходу України традиційно орієнтовані на російський ринок. І у разі бойкоту Росією українського імпорту, який може бути мотивований євроінтеграцією України, ці підприємства можуть збанкрутувати. Цим пояснюється, серед іншого, страх східноукраїнських промисловців перед євроінтеграцією.

У той час як українські можновладці активно готували країну до підписання угоди про Асоціацію з ЄС, торговельний обіг України з Росією стрімко зменшувався. За даними Федерації роботодавців України, експорт вітчизняної продукції до РФ скоротився за цей рік на 13,4%. Негативні тенденції від цього відчули в транспортному машинобудуванні, авіа- та автомобілебудуванні, хімічній та кондитерській промисловості.

Євроінтеграція не так вже і потрібна?

Харківська бісквітна фабрика, як і інші потужні кондитерські підприємства України, досі оговтується від наслідків цьогорічної "війни цукерок". Як повідомила DW генеральний директор фабрики Алла Коваленко, через запровадження Росією нових правил платежів торговельний обіг з РФ знизився. Хоча підприємство вже давно торгує як з Росією, так і з іншими країнами СНД, а ще з Європою, США, Ізраїлем.

Що краще: Митний союз чи євроінтеграція? Так питання на "бісквітці" взагалі не ставлять, оскільки не хочуть втрачати ані російський, ані будь-який інший ринок збуту. "Ми зацікавлені в усіх ринках збуту і до цього готові, розуміючи, що на кожному ринку є своя специфіка",- каже Коваленко DW.

Чи зможуть українські трактори конкурувати з європейськими?

Дещо інша позиція – на ще одному великому підприємстві Сходу України - Харківському тракторному заводі. Головні ринки збуту цього заводу – Україна і СНД, а переважна частина замовлень надходить саме з Росії. "Ми за 9 місяців цього року продали приблизно 1000 одиниць спецтехніки, з яких маже 900 – до Росії. Самі подумайте, чи зможуть наші трактори конкурувати з європейськими або іншими?" - відповів DW заступник директора з маркетингу торговельного будинку ХТЗ Артем Манукян.

Деякі інші опитані DW керівники промислових підприємств, орієнтованих на російський ринок, зізналися, що "аж ніяк не зацікавлені в євроінтеграції" і тяжіють до Митного союзу. Керівник економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин не виключає, що на промисловому Сході більше вірять в імовірність позитивного ефекту від інвестицій з боку Росії у разі вступу до Митного Союзу, ніж у європейську допомогу. Проте, практика, за його словами, свідчить про зворотне. Він наводить приклад Луганського тепловозобудівельного заводу, який після приходу російського інвестора вдвічі знизив обсяги виробництва.

Шлях в нікуди

Підписання Угоди про асоціацію, на думку Юрчишина, могло б стати "потужним поштовхом" для прискореної модернізації, приведення стандартів виробництв у відповідність до європейських, особливо у частині екологічних і санітарних норм. "Цілий комплекс заходів міг би сприяти залученню європейських інвесторів, які б привнесли нові, сучасні технології, за допомогою яких українські заводи могли б знайти своє місце в загальному виробничому процесі Євросоюзу", - каже Юрчишин.

Проте серйозної підготовки до "економічної дружби" з ЄС в Україні не проводили і навіть не намагалися це робити, визнають усі опитані DW експерти. Скільки часу і коштів потрібно для адаптації української економіки до європейської? Які українські галузі або виробництво яких товарів є перспективним? Чітких розрахунків щодо цього немає. Ані на рівні уряду, ані на рівні окремих підприємств.

Харківський економіст Володимир Соболєв не бачить особливої зацікавленості українських можновладців у будь-якій інтеграції. "Де створення привабливого інвестиційного клімату, нормальних умов для розвитку бізнесу? Ми бачимо економіку відкатів, державного рекету, розпилу бюджету по кишенях олігархів. За таких умов неможливо виробляти конкурентоспроможну продукцію. І наші товари скоро перестануть бути цікавими і Росії",- підсумовує економіст.