400 метрів за 45,07 секунди. Такий гідний подиву результат бігун-інвалід Оскар Пісторіус продемонстрував на змаганнях в липні цього року, і тим самим кваліфікувався на чемпіонат світу з легкої атлетики цього року у Південній Кореї та на Олімпійські ігри в Лондоні наступного. Це привернуло велику увагу до південноафриканського спортсмена, адже бігає він на двох карбонових протезах, вигнутих за принципом ноги леопарда. Протези так і називаються - «леопардові гнучкі ноги».

«Думаючі» протези для природних рухів

Ці «ноги» виглядають штучно, але Оскар Пісторіус рухається на них цілком природно. Ці протези виконані спеціально під нього. Професор Бернгард Ґрайтеманн з Інституту реабілітаційних досліджень при клініці Мюнстерланду у Бад-Ротенфельде переконаний, що таке ноу-хау цілком може стати в пригоді не лише професійним спортсменам, але й звичайним інвалідам з ампутованими кінцівками. «Спортсмени – це як боліди гонок «Формула 1» для автоіндустрії. Тобто на досвіді пацієнтів з високими навантаженнями ми шукаємо, як це можна було б застосувати для звичайних пацієнтів».

Навіть якщо якийсь пенсіонер, скажімо, й не потребує «леопардової гнучкої ноги», керованої мікропроцесорами, він усе одно виграє від цього винаходу. Модерні штучні кінцівки самі пристосовуються до швидкості руху та ритму кроків того, хто їх носить. Також вони автоматично піднімають ногу на певну індивідуально розраховану висоту, аби уникнути спотикання. Усі ці техніки спершу розроблятися для параолімпійських видів спорту. Утім, нині вони впевнено «проростають» у повсякдення.

Лише техніки замало

Молоді пацієнти зазвичай очікують, що завдяки сучасним протезам зможуть бігати, їздити на лижах чи плавати майже так само, як і раніше. Утім, це може статися лише в тому випадку, якщо операція, реабілітація та техніка вдало поєднані. «Навіть найкраща гомілкова механіка та електроніка не матимуть жодного ефекту для ампутованої ноги, якщо стрижень для протезу не буде ідеально припасований», - каже Бернгард Ґрейтеманн.

У виготовленні індивідуальних протезних стрижнів дуже багато залежить від здібностей та досвідченості техніка-ортопеда. Раніше цей спеціаліст мав дбати й про те, щоб протези виглядали, як справжні. Інваліди більш старшого віку усе ще надають цьому великого значення. Утім, Грейтеманн зустрічав і цілком протилежні бажання: «Я маю досить таки багато пацієнтів більш молодшого віку, які майже агресивно демонструють свої понівечення. У таких випадках ми виготовляємо стрижні вже не в тілесних кольорах, а у стилі «харлі-девідсон».

Автори: Фолькарт Вільдермут / Христина Ніколайчук
Редактор: Євген Тейзе