Протести в Єревані: поліція вирішила придушити акції силою
Стас Соколов
22 квітня 2018 р.
Правоохоронці готові до силового розгону мітингів у Єревані. У ЄС тим часом закликають звільнити затриманих протестувальників.
Протестувальник та поліцейський, 21 квітня 2018 у ЄреваніФото: picture-alliance/AP Photo/PAN/H. Khachatryan
Реклама
Поліція Вірменії повідомила, що ухвалено рішення про припинення акцій протесту опозиції, зокрема на площі Республіки у центрі Єревана. У неділю, 22 квітня, силовики закликали учасників акції залишити місце її проведення та уникати дій, які можуть призвести до ескалації конфлікту. "У разі невиконання вимог поліція вправі затримати демонстрантів, застосувати силу", - цитує повідомлення правоохоронців агенція "Інтерфакс".
Лише цього дня більш ніж 200 людей доставили до відділків поліції через участь у масових акціях протесту в Єревані. Міністерство охорони здоров'я Вірменії повідомило про сім госпіталізованих внаслідок розгону поліцією демонстрації. Протести, які тривають уже більше тижня, спричинені призначенням на прем'єрський пост екс-президента Сержа Саргсяна, який після конституційної реформи фактично зберіг всю повноту влади. За даними ЗМІ, увечері неділі в центрі міста залишаються кілька тисяч осіб на мирному мітингу.
Своєю чергою спікер парламенту Вірменії Ара Баблоян закликав сторони сісти за стіл переговорів та розв'язати непорозуміння у політичному ключі. Президент країни Армен Саркісян тим часом заявив про ризики для національної безпеки через протести. У міноборони вважають, що внутрішній конфлікт може вплинути на перебіг подій довкола "республіки Арцах" - невизнаного Нагірного Карабаху. Затриманим же цього дня трьом опозиційним депутатам - Ніколу Пашиняну, Арарату Мірзояну та Сасуну Мікаеляну - висунули звинувачення в організації незаконних зібрань.
Євросоюз висловив занепокоєння ситуацією та закликав владу відпустити всіх затриманих та перейти до діалогу. "Право на свободу мирних зібрань згідно з законом є загальним та фундаментальним правом всіх громадян", - нагадала представниця зовнішньополітичної служби ЄС Майя Косьянчич. Брюссель обіцяє ретельно стежити за ситуацією.
Нагірний Карабах - порохова бочка Південного Кавказу
Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху триває вже кілька десятиліть і забрав тисячі життів. У галереї DW - головні факти про цю больову точку Кавказу.
Фото: picture-alliance/AP Photo/PAN/H. Badalyan
Давній конфлікт
Конфлікт навколо Нагірного Карабаху триває кілька десятиліть. Регіон, більшу частину жителів якого складали вірмени, в радянські часи належав до Азербайджанської РСР. Наприкінці 1980-х провірменські сили за підтримки Єревана взяли Нагірний Карабах під свій контроль. Почався тривалий збройний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном.
Фото: Reuters/D. Mdzinarishvili
Початок воєнних дій
10 грудня 1991 року в самопроголошеній Нагірно-Карабаській республіці пройшов так званий референдум про незалежність. Азербайджанська меншість бойкотувала голосування. Референдум не був визнаний міжнародною спільнотою. Міжнаціональна конфронтація призвела до масштабних воєнних дій за контроль над Нагірним Карабахом і деякими прилеглими територіями.
Фото: Reuters/PAN Photo/V. Stepanyan
Війна та біженці
Під час збройного міжетнічного конфлікту між вірменами та азербайджанцями навколо Нагірного Карабаху загинули за деякими даними понад 30 тисяч людей. Сотні тисяч біженців з обох країн були змушені покинути рідні місця.
Фото: DW/S.Sedar
Міжнародні посередники у врегулюванні конфлікту
Після укладення перемир'я в травні 1994 року врегулюванням конфлікту займається Мінська група ОБСЄ. Її мандат був визначений в тому ж році на Будапештському саміті. До складу групи входять Німеччина, Італія, Швеція, Фінляндія, Туреччина, Білорусь, а також Вірменія та Азербайджан. З 1997 року її співголовами є США, РФ і Франція.
Фото: Getty Images/B. Hoffman
Спірна територія
Дорожній вказівник вірменською мовою (фото 2014 року) розташований на трасі, що веде в місто Степанакерт - столицю самопроголошеної Нагірно-Карабаської республіки. У міста є і друга назва азербайджанською мовою - Ханкенді. Міжнародна спільнота не визнає НКР і розглядає регіон як частину Азербайджану. Вірменія це заперечує.
Фото: picture alliance/ZB
Нагадування про війну
У Нагірному Карабаху між містами Шуші та Степанакерт (азербайджанською Шуша і Ханкенді), встановлений ось цей пам'ятник: ця бойова машина зараз служить нагадуванням про трагічні події 80-90-х років минулого століття (фото з архіву, 2010 рік).
Фото: picture alliance/dpa
Ескалація карабаського конфлікту
На початку квітня 2016 року на лінії зіткнення в Нагірному Карабаху відбулася чергова ескалація конфлікту між вірменськими та азербайджанськими підрозділами. Сторони звинуватили одна одну в порушенні перемир'я. Це були найзапекліші зіткнення з 1994 року, за різними даними, з обох сторін загинули десятки осіб.
Фото: Getty Images/AFP/K. Minasyan
Роль і позиція Росії щодо Нагірного Карабаху
Особливу роль у цьому конфлікті відіграє Москва. Росія є співголовою Мінської групи ОБСЄ. Вона також постачає озброєння обом сторонам конфлікту. У 1990-х Москва запропонувала розмістити миротворців уздовж лінії зіткнення, однак і Баку, і Єреван відмовилися від цього. Офіційно Путін ще в 2004 році заявляв, що Росія не хоче брати на себе відповідальність і вплутуватися в цей конфлікт.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Больові точки Нагірного Карабаху
У Нагірному Карабаху є кілька місць, які особливо постраждали під час активної фази міжетнічного конфлікту. Масивним обстрілам, зокрема, були піддані міста Степанакерт і Шуші. Їхні назви досі служать символами жорстокого конфлікту.
Фото: picture-alliance/AP Photo/V. Stepanyan
Нагірний Карабах - "заморожений" конфлікт?
Попри те, що перемир'я між вірменською та азербайджанською сторонами було досягнуто майже 25 років тому, воно періодично порушується. Конфлікт навколо Нагірного Карабаху вважається "замороженим", при цьому небезпека його ескалації як і раніше висока.
