За даними міністерства енергетики, 60 відсотків шахт Донбасу перебувають на території, яку контролюють бойовики "ЛНР" і "ДНР". Як наслідок – гострий дефіцит палива на теплоелектростанціях. "Вугілля як енергоносій дотепер становило більше 30 відсотків в енергетичному балансі. І теплова енергетика у нас працювала здебільшого на вугіллі. Тобто зараз питання з дефіцитом вугілля навіть більш критичне ніж з природним газом", - каже в коментарі DW директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. За його словами, люди це відчують в зимовий період: можливі відключення населення в багатьох регіонах від електроенергії та теплопостачання, що може перерости в енергетичну кризу.

Ситуація украй складна, стверджує в розмові з DW заступник голови Незалежної профспілки України Віктор Акімочкін, оскільки втрачені великі обсяги вугілля певних марок, на які налаштовані українські електростанції. Щоб покрити цей дефіцит, імпортувати вугілля все одно доведеться. Але Україна спроможна була б і меншою кількістю шахт частково вирішити цю проблему – за рахунок вищої продуктивності, зауважує Акімочкін. По-перше, продовжує він, на території, підконтрольній українському уряду, все одно залишаються потужні приватні шахти як, наприклад, об’єднання "Павлоградвугілля", шахтоуправління "Покровське" та інші. А окрім того, модернізувавши перспективні державні шахти, можна було б підвищити їх продуктивність на 20-30 відсотків, вважає профспілковий діяч.

Шахти стоять без вибухівки

Водночас, Акімочкін зазначає, що про модернізацію поки не йдеться. Уряду - хоча б впоратися із погашенням заборгованості. На багатьох шахтах заробітна плата не надходила ще за вересень. "Ми готові працювати на повну потужність, але нам не дають цього робити", - обурено кажуть шахтарі Дзержинська (територія, підконтрольна уряду у Києві). Упродовж останніх місяців там зріє соціальний вибух. Чотири тисячі шахтарів - на порозі голодного бунту: припинена виплата заробітної плати, а робота самих шахт - заблокована. Причина, як повідомив DW голова місцевої шахтарської профспілки (ПРУП) Василь Щербань, - заборона уряду на використання вибухових речовин на шахтах в зоні АТО. Щоб, мовляв, вони не потрапили до рук збройних формувань "ДНР". "Але без вибухівки процес видобутку вугілля на шахтах Дзержинська технологічно неможливий", - пояснює Щербань. Дзержинськ контролюють українські війська, доставити сюди вибухівку з Павлограда чи Сум - суто технічна справа. Але уряд не чує аргументів шахтарів, каже Щербань. На запит DW щодо ситуації, яка склалася, міністерство енергетики та вугільної галузі не відреагувало. "Що нам робити - страйкувати, оголошувати голодування? Так шахтарі і без того голодують без зарплати", - додав Щербань.

На межі голодних бунтів і шахтарі Луганщини, зокрема Лисичанська (підконтрольного українській армії), розповів DW голова громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов. Активіст підозрює міністерство енергетики та вугільної промисловості у навмисному блокуванні роботи українських шахт. "Рішення з вибухівкою по Дзержинську взагалі неадекватне. Шахти контролюються силами української армії. Тоді про які ризики йдеться? Так само можна заборонити і постачання зброї для армії - на тій самій підставі". Крім того, на думку громадського активіста, розслідування обставин закупівлі вугілля за кордоном дає привід запідозрити міністерство у корупційних схемах. "У тому й парадокс, що міністерство може вкладати кошти в імпортне вугілля, але чомусь не має бажання інвестувати у вітчизняного виробника".

Миттєвих змін на краще очікувати не варто

"Прозорі схеми - і грошей буде достатньо як для модернізації вугільної галузі,так і всього енергетичного комплексу. Адже відмова від мільярдних дотацій з бюджету збитковим шахтам Донбасу повинна дати шанс для переоснащення перспективних шахт", - зазначає активіст. Уряд зупинив виплати державних дотацій шахтам на територіях, підконтрольних бойовикам. А загальна сума дотацій всій вугільній галузі в 2014 році повинна була становити дванадцять мільярдів гривень.

Утім, як зауважує Володимир Омельченко, позбувшись бюджетного тягаря, не слід очікувати миттєвої вигоди. Навіть за великого бажання проблеми вугільної галузі Україні цього року не вирішити. Можна лише стверджувати, що у середньостроковій перспективі надкритична ситуація може обернутися шансом для України позбутися енерговитратних виробництв і перейти до структурних змін всієї економіки.