Процес почався в понеділок із запізненням на годину, бо виникла черга. Зал суду в Мюнхені виявиявся не готовим до напливу такої кількості журналістів – понад 200 працівників ЗМІ з усього світу висвітлюють те, що в Німеччині називають «останнім гучним процесом над підозрюваним у нацистських злочинах». Щоправда, не всі газети дотримуються презумпції невинуватості, критикує Валентин Смоктунович. Священик Української автокефальної православної церкви – один із небагатьох, хто регулярно відвідує Дем’янюка у мюнхенській в’язниці «Штадельгайм»: «Преса, принаймні мюнхенські газети, засудили Дем’янюка ще перед процесом».

Прокуратура звинувачує Дем’янюка в тому, що він був охоронцем у нацистському концтаборі «Собібор» на території сучасної Польщі. З березня до вересня 1943 року він нібито був причетний до знищення у газових камерах 27900 євреїв. Головним доказом є посвідчення СС за номером 1393. Живих безпосередніх свідків нібито не залишилося. Дем’янюк був полоненим червоноармійцем, який погодився співпрацювати з нацистами і був охоронцем у кількох концтаборах. Сам він каже, що в нього не було вибору. Раніше Дем’янюка судили в Ізраїлі, але за браком доказів ухвалений смертний вирок було скасовано.

А судді – хто?

Процес у Мюнхені почався з того, що адвокат Ульріх Буш поставив подання про упередженість суду і прокуратури. Він критикує, що навіть німецькі есесівці, яких раніше судили у ФРН, були виправдані з посиланням на те, що вони діяли за наказом. «Постає питання – як так може бути, що начальники та командири невинуваті, а підлеглий – винний?», - запитав Буш.

Прокуратура вважає інакше, каже представниця Барбара Штокінґер: «Ми виходимо з того, що злочини під час війни були можливі, оскільки особи, такі як обвинувачений, активно підтримували систему».

Українці в Мюнхенці критикують процес

Представники української громади в баварській столиці здебільше критично налаштовані до процесу, але відкрито протестувати не наважуються. «Я не розумію, як можна втретє судити чоловіка, якого вже двічі виправдали», - каже чоловік, який попросив не називати його імені.

«Я особисто міг би ризикувати тим, що можуть мене звільнити з роботи. Як тільки мене побачать по телевізору, і я щось скажу в оборону його, це може бути так наставлене чи перекручене, що українців у Мюнхені називатимуть антисемітами. Якщо ми були б 100-відсотково певні, що пан Дем’янюк невинний, то інша справа. Але тут ми дійсно не знаємо точно доказів. Можливо, німецький суд щось утримує, про що ми не знаємо».

Засудити, але звільнити?

Через поганий стан здоров’я Дем’янюка можуть допитувати не більше трьох годин на добу із перервою. На першому судовому засіданні 89-річний обвинувачений, якого весною із США депортували до Німеччини, з’явився в інвалідному візку й сидів мовчки, не відкриваючи очей.

Перед початком суду лікарі засвідчили, що він може витримати процес. Як повідомляють кореспонденти, ззовні Дем’янюк виглядав дуже хворим. Було незрозуміло, чи він дихає, чи може, щось шепоче.

Процес привернув увагу не лише мас-медіа, а й багатьох євреїв, що пережили Голокост, або їхніх родичів. Чимало з них приїхали до Мюнхена з усього світу як співпозивачі. Жюль Шельвіс – один із небагатьох, хто вижив у концтаборі «Собібор»: «Я хочу, щоб цей процес… щоб він був засуджений, але щоб він не повертався до тюрми. Це моє бажання».

Автор: Роман Гончаренко

Редактор: Євген Тейзе