Перед початком слухань суддя Венче Елізабет Арнтцен попросила залишити зал усіх, кому надаватиметься слово пізніше, аби свідки своїми розповідями не впливали одне на одного. З таким заходом погоджуються, однак, далеко не всі. До критиків належить і Сів Халлгрен, яка координує співпозивачів і представляє інтереси низки тих, хто вижив. «Важливо, так би мовити, перетравити те, що сталося. Мої клієнти хочуть знати, що відбувалося довкола них, що сталося з іншими учасниками молодіжного табору», - сказала Халлгрен. На її думку, це допоможе свідкам підготуватися й до власного виступу й підтримає їх.

Складний емоційний момент

Враховуючи юний вік свідків, підсудного пересадили на один ряд далі, аби збільшити дистанцію між ним і підлітками. Знову зустрітися із злочинцем – для багатьох молодих людей це вкрай складний емоційний момент. За допомогою свідчень судді хочуть довідатись про подальші деталі масового вбивства, й головне - вони сподіваються зрозуміти, чи підсудний взагалі здатен відповідати за свої злочини. Для молодих людей свідчення перед судом - це подальший крок, спрямований на осмислення жахливих подій, вважає Сірі Марі Сеїм Сонстелі. 22-річна норвезька дівчина згадує той момент, коли пролунали перші постріли: «Пам'ятаю, що кудись бігла. Більше нічого. Підсвідомість казала мені, що тут небезпека. Однак мій розум не міг проаналізувати, чому я бігла. Включився інстинкт. Водночас на мобілці зі мною був мій тато, але ми майже не говорили».

Опрацювання пережитого

Щоб не залишатися наодинці з усіма такими жахливими спогадами, Сонстелі разом з батьком написала книжку. Дівчина змальовує, як вона сховалася між скелями, як наближалося торохтіння автоматичної зброї, з якої злочинець випускав смертоносні черги, як вона поступово знову повернулася до звичайного життя. «Навчання у Великобританії – таким був мій план. Але після 22 липня все це опинилося під питанням». На той момент, ділиться своїми переживаннями дівчина, важливо було спробувати знову відвоювати для себе життєві будні. Врешті-решт вона вирішила не відмовлятися від планів: «Не можна дозволити злочинцю ще більше зруйнувати моє майбутнє».

Всупереч планам злочинця

Сонстелі вирішила вивчати у Великобританії політологію та права людини. Пережите допомогло їй стати ще більш політично активною. Нині вона дивиться значно свідоміше на свій вибір захищати демократію та принципи правової держави. Сюди належить і те, що навіть таку людину як Брейвік не можна позбавляти права на чесний процес. «Процес – це частина осмислення подій 22-го липня. Ми повинні пройти через цей етап, яким би складним він не був. Після процесу відкриється нова глава, і сподіваюсь, що таким чином нам вдасться підвести риску під тими пережитим жахіттям».