Доба поліетиленових пакетів однозначно завершується. Водночас зростає їхня культурноісторична цінність. Два колекціонери надали Музею культури повсякденності в німецькому місті Вальдебух свої поліетиленові скарби: для виставки її організатори переглянули близько 50 тисяч екземплярів.

Німецькі домогосподарки у 1950-х роках виходили на закупи зі сумками або кошиками. Вже у 1960-ті "шопінг" почав перетворюватися на розвагу. З'явились перші шопінг-центри на американський штиб. 1965 року розробили метод виготовлення дешевих одноразових поліетиленових пакетів. На ці пакети можна було наносити кольорові зображення, що дозволяло їх використовувати і як упаковку для подарунків.

Поліетиленові пакети - це також чудовий простір для реклами. Фірми не цуралися витрачати гроші на їхнє оздоблення, роблячи замовлення навіть відомим митцям. Ікона поп-арту Енді Воргол теж долучився до оздоблення пластикових пакетів. А оздоблення пакетів найпопулярнішої німецької мережі дешевих супермаркетів ALDI - справа рук відомого німецького художника Ґюнтера Фрутрунка (1923-1982).

Пластикові пакети свого часу набули навіть культового статусу. У 1970-х - 1980-х роках музичні лейбли, музичні крамниці й відомі музичні гурти на кшталт "Rolling Stones" чи "Metalica" замовляли для себе пластикові пакети з власними мотивами. Пакети, які роздавали на рок-концертах, були не менш цінними для музичних фанатів, ніж футболки з портретами їхніх рок-ідолів.

Перед куратором виставки Франком Ланґом (Frank Lang) та реставраторами з Музею культури повсякденності, де проходить виставка пакетів, постала серйозна проблема. Об'єкти з тонкого поліетилену хоч і виглядають ще як новенькі й сяють свіжими фарбами, але це не той матеріал, який можна законсервувати й зберігати вічно. Пластик псується. Отже, поспішайте на виставку!

Пластикові пакети, які потрапили в річки та моря, є міною сповільненої дії. Сама плівка з поліетилену чи поліпропілену хоч і розкладається, але її дрібні частинки - так званий мікропластик - зберігаються. Через рибу та морських птахів мікропластик потрапляє до харчового ланцюга і врешті-решт - в організм людини. Поки науковці не достатньо дослідили, наскільки небезпечним це є для здоров'я людини.

На вулицях європейських міст нині вже не так часто побачиш людину, обвішану пластиковими пакетами. Це фото зроблене в 2011 році. Тоді більшість ще не замислювалася над захистом довкілля, пластиковий пакет з емблемою фешенебельного магазину був справжнім символом статусу. Нині ж екологічні демонстрації стають дедалі масовішими, й споживачі дедалі частіше добровільно відмовляються від пластику.

Колекція з 50 тисяч пластикових пакетів охоплює період з 1968 до 2010 року. Експерти відібрали 1100 експонатів, які представляються собою культурноісторичну цінність. Щопонеділка в замку Вальденбух виставляють нові експонати. Понад півсторіччя наше життя не можна було собі уявити без пластикового пакета, щонайпізніше з 2020 року в Німеччині запровадять повну заборону на цей вид упаковки.

Доба поліетиленових пакетів однозначно завершується. Водночас зростає їхня культурноісторична цінність. Два колекціонери надали Музею культури повсякденності в німецькому місті Вальдебух свої поліетиленові скарби: для виставки її організатори переглянули близько 50 тисяч екземплярів.

Німецькі домогосподарки у 1950-х роках виходили на закупи зі сумками або кошиками. Вже у 1960-ті "шопінг" почав перетворюватися на розвагу. З'явились перші шопінг-центри на американський штиб. 1965 року розробили метод виготовлення дешевих одноразових поліетиленових пакетів. На ці пакети можна було наносити кольорові зображення, що дозволяло їх використовувати і як упаковку для подарунків.

Поліетиленові пакети - це також чудовий простір для реклами. Фірми не цуралися витрачати гроші на їхнє оздоблення, роблячи замовлення навіть відомим митцям. Ікона поп-арту Енді Воргол теж долучився до оздоблення пластикових пакетів. А оздоблення пакетів найпопулярнішої німецької мережі дешевих супермаркетів ALDI - справа рук відомого німецького художника Ґюнтера Фрутрунка (1923-1982).

Пластикові пакети свого часу набули навіть культового статусу. У 1970-х - 1980-х роках музичні лейбли, музичні крамниці й відомі музичні гурти на кшталт "Rolling Stones" чи "Metalica" замовляли для себе пластикові пакети з власними мотивами. Пакети, які роздавали на рок-концертах, були не менш цінними для музичних фанатів, ніж футболки з портретами їхніх рок-ідолів.

Перед куратором виставки Франком Ланґом (Frank Lang) та реставраторами з Музею культури повсякденності, де проходить виставка пакетів, постала серйозна проблема. Об'єкти з тонкого поліетилену хоч і виглядають ще як новенькі й сяють свіжими фарбами, але це не той матеріал, який можна законсервувати й зберігати вічно. Пластик псується. Отже, поспішайте на виставку!

Пластикові пакети, які потрапили в річки та моря, є міною сповільненої дії. Сама плівка з поліетилену чи поліпропілену хоч і розкладається, але її дрібні частинки - так званий мікропластик - зберігаються. Через рибу та морських птахів мікропластик потрапляє до харчового ланцюга і врешті-решт - в організм людини. Поки науковці не достатньо дослідили, наскільки небезпечним це є для здоров'я людини.

На вулицях європейських міст нині вже не так часто побачиш людину, обвішану пластиковими пакетами. Це фото зроблене в 2011 році. Тоді більшість ще не замислювалася над захистом довкілля, пластиковий пакет з емблемою фешенебельного магазину був справжнім символом статусу. Нині ж екологічні демонстрації стають дедалі масовішими, й споживачі дедалі частіше добровільно відмовляються від пластику.

Колекція з 50 тисяч пластикових пакетів охоплює період з 1968 до 2010 року. Експерти відібрали 1100 експонатів, які представляються собою культурноісторичну цінність. Щопонеділка в замку Вальденбух виставляють нові експонати. Понад півсторіччя наше життя не можна було собі уявити без пластикового пакета, щонайпізніше з 2020 року в Німеччині запровадять повну заборону на цей вид упаковки.

Кілька бананів, двійко яблук – і для кожної покупки береться окремий одноразовий пакетик. Середньостатистичний німець використовує їх 71 на рік. Тим часом є альтернативи повністю синтетичним пакетикам.

Звичайний одноразовий пластиковий пакет складається майже на сто відсотків з поліетилену. Для того, аби ця торбинка повністю розщепилася в природі, потрібно від 400 до 500 років.

Так званий біологічний пластиковий пакет, здатний до розщеплення, на 70 відсотків робиться із сирої нафти і на 30 відсотків - з рослинної сировини. На перший погляд - добре. Але: такі пластикові пакети лише частково годяться для вторинної переробки. До того ж, дуже складно створити сільськогосподарські умови для вирощення необхідних рослин.

Є одноразові пластикові пакетики, які на 70 відсотків складаються з поліетилену багаторазового використання. Їхня екологічність оцінюється краще, ніж у решти одноразових торбин. Однак у Німеччині більшість пластикових пакетів усе одно опиняються у загальному смітті і через це не йдуть на вторинну переробку.

Екологічність торбинок з паперу - не обов'язково ліпша, ніж у пластикових пакетиків. Оскільки їх виготовляють з особливо довгих та міцних целофанових ниток, які спочатку обробляють хімікатами. Екологічність підвищується лише, якщо пакет робиться з паперу, який уже був у використанні.

Матерчаті сумки з бавовни, лубу або льону є стабільнішими, їх можна частіше використовувати, а це, відповідно, краще для довкілля. Але: їхнє виробництво, на противагу одноразовим пакетикам з пластику, вимагає більше затрат, зокрема енергії. Вирощування таких рослин як бавовна або льон потребує також багато води та ресурсів.

Не гіршими за матерчаті сумки є багаторазові пакети з поліпропілену, поліестеру або політерефталату. Багаторазова сумка з поліпропілену вже після трьох використань стає більш екологічною, ніж одноразовий поліетиленовий пакетик.

Найекологічнішим продуктом багаторазового використання є торбинка з поліестру. У складеному стані вона не більша за упаковку паперових носовичків. Вона важить 30 грамів - це менше, ніж багато одноразових пластикових пакетиків. І при цьому може витримувати до десяти кілограмів ваги.

Коли ми чистимо зуби або миємо руки, часто залишаємо кран увімкненим, замість того, щоб закрити його. Згідно із дослідженням університету Ольденбурга, під час чищення зубів ми марнуємо до 12 літрів найкращої питної води.

Набираючи повну ванну, ми використовуємо близько 140 літрів води. Тоді як приймаючи душ - лише близько 20 літрів за хвилину. За підрахунками Спілки охорони довкілля та природи Німеччини, відмовившись від прийому ванни, родина з чотирьох людей може заощадити більше 300 євро на рік на електриці та воді.

Замість того, щоб надовго відкривати вікно, краще варто провітрювати приміщення кілька хвилин, але кожні дві-три години. У такий спосіб, за даними Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), у холодну пору року можна зекономити до 70 євро.

Федеральне відомство з питань довкілля рекомендує відмовлятися від батарейок та користуватися приладами, які працюють без них або живляться від мережі. Для виготовлення одноразових батарейок потрібно від 40 до 500 разів більше енергії, ніж вони віддають під час використання. При цьому, порівняно із електроенергією з розетки, енергія від батарейок AA майже у 300 разів дорожча.

Електронні пристрої слід вимикати повністю, а не лише за допомогою пульта - такі рекомендації екологічного об’єднання NABU. Інакше вони і надалі споживатимуть електроенергію в режимі очікування. Переконатися у тому, що пристрої більше не споживають енергію, можна за допомогою перехідника, який вимикається.

Готуючи обід, використовуйте каструлю з відповідною кришкою, радять у WWF. У цьому випадку споживається до 65 відсотків менше електроенергії або газу, оскільки "неправильна" кришка або її відсутність легше пропускає тепло. Також для приготування їжі завжди радять використовувати посуд, що відповідає розміру варочної панелі.

Якщо вам треба нагріти воду, замість плити краще зробити це в електрочайнику. Незалежно від того, для чого вона потрібна - чаю або приготування пасти - у чайнику вода гріється швидше та потребує менше енергії і часу, ніж каструля на плиті. У WWF запевняють: якщо щодня гріти літр води, щороку можна заощадити 40 євро.

Серед пристроїв у ванній найбільше енергії споживає фен. Влітку можна легко обійтися без нього.

Багато хто з нас звик до "кави to go". Проте одноразові стаканчики краще не брати, адже це - чи не найбільша проблема для довкілля. Чому б наступного разу не подбати про природу і не взяти каву у термос?

За даними Федерального відомства з питань довкілля, у Німеччині використовують 76 поліетиленових пакетів на рік, і це немало. Непотрібні пакети слід відправляти на переробку, а ще краще - наступного разу взяти із собою в магазин багаторазовий пакет, рюкзак або кошик.