Проект нового Українського правопису було оприлюднено на сайті міністерства освіти і науки України ще 15 серпня. Запропоновані зміни були розміщенні онлайн у вигляді PDF-файлу на 217 сторінках без вступу та додаткових пояснень від авторів документа. Лише у повідомленні на сайті міносвіти зазначалося, що документ було розроблено на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ. "Правописна комісія виходила із розуміння того, що Український правопис, як правопис і будь-якої іншої мови, не може бути вичерпним; він кодифікує засадничі, найбільш поширені або спірні орфографічні положення", - зазначали у відомстві.

Майже тиждень як у міністерстві, так і в Українській національній комісії з питань правопису зберігали мовчання щодо запропонованих змін, не коментуючи їх. Так, відповідаючи на питання кореспондента DW, член комісії та професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Пономарів зазначав, що члени комісії домовилися не коментувати запропоновані у документі норми, поки робота над проектом нової редакції Українського правопису триває. "Зараз проект оприлюднено для збору думок фахівців та громадськості, його ще не завершено, тому нема чого тут коментувати", - зазначив Пономарів.

У відповідному повідомленні прес-служби міністерства освіти йшлося про те, що правописна комісія розраховує на "уважне прочитання, конструктивні пропозиції і доброзичливу критику" всіх зацікавлених користувачів і знавців української мови і просить надсилати зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Українського правопису до 15 вересня цього року.

В цей час критика окремих положень у запропонованому документі почала все гучніше лунати не лише на сторінках профільних мовознавчих спільнот у соціальних мережах, але й серед звичайних українських користувачів інтернету. Так, на Facebook-сторінці проекту "Вигук" опублікували перелік найобурливіших, за версією учасників проекту, запропонованих змін до правопису. У поясненні до запропонованої читачам інфографіки не лише наводяться суперечливі норми, але й пояснюється причина обурення ними. "Замість того, щоб зробити нашу рідну мову сучасною, здатною легко засвоювати нові слова, вчені люди з намолених кабінетів роблять її архаїчною", - йдеться у супровідному повідомленні на сторінці "Вигуку", що отримало більше двох з половиною тисяч поширень серед користувачів Facebook.

Вперед, в минуле

За тиждень, 22 серпня, чутливу тему все ж вирішили пояснити громадськості під час спеціально зібраної з цього приводу прес-конференції. Заступник міністра освіти та науки та член національної комісії Максим Стріха зокрема розтлумачив причини, через які було вирішено запропонувати нові мовні правила. За словами чиновника, правопис живої, активної мови переглядається у середньому кожні 20 років, тому Україна, що робила відповідні зміни востаннє у 1990 році, вже запізнюється із необхідним оновленням, хоча з тих пір спроба зробити це відбувається вже втретє.

Важливим для цих змін є і історичне тло, запевняє Стріха. За його словами, у 1928 році було ухвалено так званий класичний або харківський правопис, але вже у 1933 році радянська влада почала прибирати з української мови усі норми, що були відмінними від російської, і лише на початку 90-х років минулого століття відновили дію частини із них. З цього часу, розповідає чиновник, в Україні спостерігався "певний розгардіяш", адже харківським правописом продовжували користуватися у діаспорі, а після набуття незалежності деякі українські видавництва та ЗМІ також послуговувалися саме цим варіантом мовних правил. "Тому завданням цієї комісії, до якої увійшли провідні українські лінгвісти, було ревізувати норми харківського правопису, зрозуміти, що з того варто відроджувати, а що померло", - розповів Стріха.

Про те, що нова редакція нового правопису не повертає усі норми харківського правопису, говорить і ще один член комісії, директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України Богдан Ажнюк. Серед запропонованих змін він згадав написання запозичень з інших мов із латинським коренем "ject", яке передаватиметься українським "є" - наприклад, "проєкт" замість "проект".

Ще низка змін, за словами Ажнюка, будуть варіативними, із зберіганням можливості застосовувати чинні норми, аби мовна практика показала, який саме із двох варіантів має залишитися. Серед них написання іншомовних слів із літерами "g" і "h" за допомогою українських "г" і "ґ". "Габсбург" і "Габсбурґ" відтак буде однаково правильно. Так само і в написанні запозичень з грецької мови, коли варіанти "аудиторія" та "авдиторія" стануть нормативними.

Право на існування отримає також вживання "і" та "и" на початку слів, тому ані "індик", ані "индик" не будуть вважатися помилкою. "Це частина народної мови, це частина того, як говорить народ", - так пояснює Ажнюк логіку цих змін. На додачу, низка іменників третьої відміни у родовому та давальному відмінку отримають закінчення "и". Тому писати "гідности", "незалежности" тощо також буде правильно.

Больові точки

Попри критику, засновник проекту "Вигук" та викладач української мови Олексій Козюк вважає більшість новацій проекту доречними. Втім, низка змін, на його думку, виглядає як штучні спроби повернути правопис до норм 1928 року. "Мова не застигла і змінювалася весь цей час. Повертати вже не властиві їй норми заради історичної справедливості - це трохи занадто", - зазначає він. Козюк також має сумнів щодо деяких норм, що мотивуються народним вжитком. За його словами, у певних селах і справді можуть говорити "индик" замість "індика", але, без підтвердження поширеності цього варіанту за допомогою досліджень, стверджувати, що це є всеукраїнським явищем, і змінювати відповідним чином правопис, буде помилкою. На думку Козюка, у цій редакції правопис є "лінгвістичним експериментом". "Лише час зможе розсудити, чи доречними будуть запропоновані зміни", - каже він.

Головний редактор освітнього проекту "Простір знань" Аліна Акуленко натомість застерігає від використання варіантивних норм. За її словами, для тих, хто вивчатиме ці правила у школі, така подвійність викликатиме підсвідоме враження "несерйозності" та призводитиме до небажання це правило запам'ятовувати. Певні застереження Акуленко має і щодо незрозумілості пояснень нових правил у опублікованому документі. За її словами, історику мови добре зрозуміло те, що українська мова уникає подвійного вживання голосних, тому логіка написання слова "авдиторія" для нього буде зрозумілою, але простому мовцю це треба доступно пояснити. "Правила не мають бути штучними та надуманими - у такому випадку їх просто не будуть використовувати", - каже Акуленко.