Для більшості мігрантів головна проблема - це раптова зміна життєвого устрою і необхідність інтегруватися в чуже суспільство, розповів лікар-психіатр Вернер Платц з клініки Вівантес-Гумбольдт. Ця клініка спеціалізується на наданні допомоги саме мігрантам. «До нас потрапляють люди з усіх регіонів пострадянського простору - з Росії, Азербайджану, з України».

Слова Платца підтвердила і його колега Марина Чернівська. Вона народилася у Львові, але вчилася й певний час працювала в Ізраїлі. Тепер ця жінка працює лікарем у Німеччині. Вона розповіла, що чимало з її пацієнтів перебуває під постійним психологічним тиском. «Це певні психологічні реакції. Я б не стала говорити, що люди хворіють, але вони ж змінили країну, змінили звичний для них устрій життя. Тому певних психологічних реакцій не уникнути», - сказала Чернівська.

На думку лікарів, проблема полягає і в тому, що люди, які виросли в умовах Радянського Союзу, просто бояться слова «психіатр». Воно викликає у них неприємні асоціації, оскільки радянська влада часто використовувала психічні лікарні, як тюрму для тих, хто виступав проти режиму. Тому часто мігранти з СНД і досі уникають звертатися до фахівців за допомогою.

Незнання мови, як одна з причин депресії

Щоправда, є ще одна проблема для багатьох іммігрантів - брак знань німецької мови. «Мова - це дуже важлива справа. До кого можуть звернутися люди, які не говорять німецькою? Як їм говорити про свої внутрішні розлади, проблеми, страхи?» - зауважила Чернівська. Аби запобігти такій проблемі, клініка Вівантес-Гумбольдт взяла на роботу медиків, які самі походять зі Східної Європи і можуть спілкуватися з пацієнтами на їхній рідній мові.

У берлінській клініці вважають, що не треба боятися звертатися за консультацією до психолога або психіатра. Замовчування проблеми може призвести до тяжких наслідків - алкоголізму або наркоманії. На запитання про те, скільки мігрантів потребують психічно-соціальної допомоги, Марина Чернівська відповіла коротко: «Гадаю, що більшість».

Олександр Сосновський