Червоніють від сорому, від люті чи страху. Дівчат, які поставили спектакль "Rot werden" ("почервоніти") в берлінському театрі Ballhaus Naunynstraße, боязкими не назвеш. Удаваний сором їм теж чужий. Замахнулися вони на самого Володимира Володимировича. Замахнулися в'їдливо, до того ж на горіхи дісталося і Шредеру, і Меркель, і німцям з їхніми сильними стереотипами про Росію і росіян.

Секс-символ і велика політика

Виявляється, є і в Німеччині жінки, які буквально обожнюють Путіна, розповідає драматург і постановник вистави Маріанна Зальцманн в інтерв'ю Deutsche Welle. У неї цей факт викликав шок: щоб на кремлівського "секс-символа" западали емансиповані німкені? Так народився сюжет, поміщений в контекст відносин Німеччини і Росії, пояснює Маріанна Зальцманн. Відносини ці дуже дивні, зазначає автор п'єси: "Коли зручно, відносини є, а коли незручно, відбувається тотальне заперечення".

Німецькі журналісти очікували від Маріанни Зальцманн, народженої в Росії та премійованої у Німеччині авторки, зневажливих коментарів на адресу кремлівської політики. Але Маріанна відмовляється грати роль "показової іноземки" і не обслуговує шаблонних очікувань. Їй, безумовно, є що сказати з приводу "нового фашизму, гомофобії, антисемітизму, расизму, мачизму" в Росії. Але на завуальовані прохання репортерів "трохи очорнити співвітчизників" вона відповідає зустрічною пропозицією покопирсатися у своїй власній колективній біографії.

Маріанна Зальцманн і Христина Смуда, акторка цього спектаклю-монологу, не гальмують на крутих поворотах. Героїня п'єси, майстерно підставляючи глядачеві криве дзеркало, в якому він не відразу бачить своє власне відображення, по повній програмі розігрує "жіночу карту": виходить на сцену в мокрому купальнику, під час спектаклю влаштовує "стриптиз навпаки", вбираючи панчохи, червоні туфлі на шпильках і шубу з натурального хутра. Ну, що з такої взяти!

Вона

Героїня п'єси - німкеня з жіночно-спортивною фігурою і білявим волоссям - несамовито закохана в Путіна і навіть дає недвозначно зрозуміти, що її коханий будь-якої миті може опинитися на сцені. Щоб побачення відбулося на висоті, закохана в Путіна фройляйн програє всі можливі сценарії.

А якщо Путін з'явиться в поганому настрої, спричиненому нестачею вихваляння на сторінках газет? Або прийде втомлений? Вона вже мріє про діток в колисці, готова носити президента в своїх сильних руках і розважати, спокушаючи. Не дарма ж він їй (нібито!) дарує старовинні вази, власноруч підняті з дна морського. Заради такого сильного чоловіка, який не п'є, німкеня готова буквально на все.

Він

Спектакль "Rot werden" виник з рефлексії з приводу сучасної Росії, яка у Маріанни Зальцманн викликає страх. А боротися зі страхом треба, зрозуміло, сміхом. Ось і гладить її героїня проти шерсті найочевидніші стереотипи, виставляє себе в найбільш невигідному з позицій (навіть поміркованого!) фемінізму світлі.

А чи не піддалася сама актриса чарам Володимира Володимировича, вживаючись в роль? "Безумовно ні, - каже Христина Смуда. - Чим глибше я занурювалася в матерію, тим сильніше наростав страх. Тому що виразніше ставало, наскільки досконала вибудувана ним конструкція. І наскільки вона непроникна. Це ж мережа, яку майстерно плели з самого початку".

У моменти найбільш полум'яних зізнань на сцені, актриса, за її словами, подумки зраджувала Путіну з іншими чоловіками. "Так, повинна в цьому зізнатися", - каже Христина. А якби президент покликав її в Кремль на московську прем'єру вистави? Поїхала б? "Неодмінно", - сміливо заявляє вона. "Зв'яжу і замкну в твоїй берлінської квартирі, - сміється Маріанна Зальцманн.

Принцип театру

Російськомовний глядач спектакль розуміє з півслова. Німецькому глядачеві доводиться попітніти, перш ніж він зрозуміє, приходу кого очікує блондинка на сцені. Хтось починає здогадуватися вже при вигляді собачої миски з портретом Ходорковського, хтось прозріває при імені "Політковська". А найбільш нездогадливий починає реготати при словах про оголений торс на вороному коні.

Це і є катарсис за рецептом Маріанни Зальцманн. Зал сміється, коли, нарешті, розуміє, над ким він сміється: не над російським лідером, а над самим собою. "У цьому принцип театру. Не потрібно розуміти кожне слово. Головне - загальне враження", - цей німецький глядач зізнався після вистави, що легко впізнав і себе, і того, з ким він відбився в кривому дзеркалі театру.