Звістка про те, що Володимир Путін надав російське громадянство Жерару Депардьє, а також заява французького актора з цього приводу, на батьківщині викликала гостру критику журналістів. Керівництво ж країни поки що подію не коментує.

Іронія і сарказм

Комуністична L'Humanité називає усе «театральним шоу» і пропонує президенту Франції Франсуа Олланду з відповіддю не баритись та надати французьке громадянство учасницям групи Pussy Riot. А ось тижневик Marianne зауважив, що Депардьє навіть без гарної режисури, перетворюється на всезагальне посміховисько.

Дії міліонерів, котрі тікають від податків за кордон, журнал оцінює як «егоїстичну істерику». Адже своїми капіталами та славою Депардьє зобов’язаний французьким платникам податків. А тепер актор обирає щедрих друзів і покровителів на Сході.

Редактор консервативної Le Figaro Верб Треар назвав усе «дурним фарсом». На його думку, «обійми Путіна з Распутіним» (роль саме цього історичного персонажа нещодавно виконав Депардьє у франко-російському фільмі) - лише незначний курйоз. Який, утім, не додасть нових штрихів ні до репутації актора, ні до портрета господаря Кремля (його схильність до провокацій усім же давно відома).

Обурює інше, каже редактор Le Figaro: те, що спроба президента Франції ввести 75-відсотковий податок на доходи мільйонерів обертається у фіаско. Йдеться не лише про економічний провал, але політичний, а тепер уже й дипломатичний. Тож у цьому контексті указ Путіна про надання громадянства Депардьє - це перш за все приниження Парижа.

Як зауважила газета, як ліві, так і праві зараз у Франції утримуються від будь-яких коментарів: соціалістам не потрібна зайва полеміка навколо невдалої податкової ініціативи, а права опозиція не поспішає виявляти солідарність з добровільним вигнанцем Депардьє, через сумнівну політичну репутацію обраного ним пристанища.

Скажи, хто твій друг

У своїх матеріалах чимало ЗМІ не проґавили нагоди пригадати Жерару Депардьє його теплі стосунки з представниками правлячої еліти деяких республік колишнього СРСР. Газети згадують і музичний дует актора з дочкою узбецького президента Гульнарою Карімовою (чиї культурні проекти, за твердженням правозахисників, оплачуються дитячою працею на бавовняних полях). Також не забули і про панегірик президенту Чечні на концерті в Грозному в день народження "тирана" (так Рамзана Кадирова називає консервативна Le Figaro).

А ось у Росії, як помітили журналісти, Депардьє залишається найпопулярнішим французьким актором з часів Делона і Бельмондо. Його можна побачити з екранів телевізорів, серед журі кінофестивалів і в рекламі найрізноманітніших товарів і послуг - від комерційних банків до томатного соусу.

А як же Бельгія?

Увечері 3 грудня був опублікований відкритий лист Депардьє, в якому він підтвердив своє бажання стати громадянином Росії та зізнався в палкій любові до російської культури й особисто до Володимира Путіна. У тому ж листі назвав Росію демократичною країною. Актор заявив, що Росія "багата на високі почуття", у ній добре жити й у майбутньому актор планує вчити російську мову. Звернення актора закінчується словами "Слава Росії!".

За словами філософа Андре Глюксмана, це лист не тільки викликає почуття сорому в контексті російської внутрішньої та зовнішньої політики, але й ставить у двозначне становище владу Бельгії. Адже останні події з життя Депардьє застали її зненацька.

Йдеться передусім про купівлю нерухомості в бельгійській провінції Ено, де актор збирався жити, рятуючись від високих податків на розкіш.

І хоча наявність російського громадянства не виключає отримання бельгійського підданства, на яке донедавна так розраховував Депардьє, однак в Брюсселі непередбачуваність французької кінозірки викликала неабияке розчарування. За словами бельгійських чиновників, яких цитує Le Monde, колекціонувати громадянства не прийнято, і Депардьє слід однозначно визначитися з подальшими планами.