Великі німецькі компанії прогресують у порівнянні з конкурентами з інших країн, принаймні коли йдеться про їхню біржову вартість. Якщо у 2010 році до топ-100 найдорожчих світових компаній потрапила тільки компанія Siemens, то у 2013-му експерти економічного видання Handelsblatt нарахували таких п'ять: Siemens, Volkswagen, SAP, Bayer і BASF.

Юрґен Маттес, експерт Інституту німецької економіки, не вважає це випадковістю. "Siemens у промисловій та електротехнічній сферах, BASF та Bayer у хімічній та Volkswagen у автомобілебудуванні – це вже традиційні галузі, які роками є підвалинами німецьких експортних успіхів, – сказав експерт у розмові з DW. – У 90-х роках компанії переживали великі труднощі, мусили провести реструктуризацію і зробили це, вочевидь, успішно".

Сила – в експорті

Варто відзначити, що частка експорту в німецьких концернів, які нині потрапили до сотні найдорожчих, становить у середньому 75 відсотків. Це робить їх менш вразливими до коливань кон'юнктури, гадає Трудберт Меркель, спеціаліст інвестиційної компанії Deka. "Німецький експорт за минулий рік досяг нового рекордного рівня. Експорт за океан компенсував дещо слабший експорт у межах Євросоюзу. В цьому і полягає позитивна глобальна присутність німецьких промислових підприємств", – прокоментував він.

Орієнтація на експорт – тільки одна з причин підйому німецьких підприємств у порівнянні з закордонними конкурентами. У списку газети Handelsblatt не йдеться ні про власний капітал, ні про дохідність компаній, а лише про біржову вартість підприємства, тобто кількість його акцій, помножену на їхній курс. А курс може змінюватися щоп'ять хвилин. Під час фінансової кризи 2008 року це гостро відчули банки й такі концерни, як фінський виробник мобільних телефонів Nokia. Колись найдорожчий у Європі, нині він коштує приблизно стільки ж, як німецький виробник миючих засобів Henkel.

Інвестори повертаються

Німецькі акції натомість знову користуються попитом, хоча раніше іноземні інвестори довго не брали їх до уваги. "Вони не хотіли інвестувати в євро, але зараз повертаються, – розповів DW Меркель. – Німецькі компанії дуже стабільні в порівнянні з іншими… Їхня біржова вартість і надалі зростатиме", – передбачив експерт. 

На користь такого прогнозу свідчить той факт, що німецькі акції все ще недооцінюються, якщо порівнювати їхній курс із доходами підприємств: "Одна акція BASF щонайменше така ж вартісна, як Dupont чи Dow Chemical, – вважає Трудберт Меркель. На його думку, немає жодних причин встановлювати такі низькі ціни на німецькі акції в порівнянні з акціями американських хімічних підприємств.

Рейтинг Handelsblatt нині очолив виробник комп'ютерів Apple. Сім американських концернів увійшли до першої десятки. Volkswagen як найдорожча німецька компанія опинився на 58 місці. Якщо враховувати, що німецька економіка – четверта за обсягами у світі, то п'ять місць у топ-100 видаються надто малою цифрою.

Малий і середній бізнес – хребет економіки

Юрґен Маттес із Інституту німецької економіки не вважає це чимось трагічним. "Причина успіху німецької економіки – великий середній клас. Багато підприємств, успішних на світовому ринку, є лідерами в малих нішах. Вони забезпечують високу якість і часто запроваджують інновації", – прокоментував експерт. На його думку, саме невеликі підприємства, а не імена на кшталт Mercedes чи Porsche, формують хребет німецької економіки.

Трудберт Меркель має ще одне пояснення, чому німецькі акції недооцінюються: "Культура вкладання грошей у акції не надто розвинена в Німеччині. Їх має тільки 7 відсотків населення, тоді як в Америці – від 25 до 30 відсотків". На думку Меркеля, мала внутрішня акціонерна база й те, що компаніям нелегко вдаються ігри на біржі, може зашкодити німецькій економіці. Про це мали б задуматися політики.