У Криму в неділю, 16 березня, відбувається референдум стосовно того, частиною якої держави має намір стати півострів. DW обрала п'ять найбільш суперечливих аспектів референдуму, який у Києві, ЄС і США вважають нелегітимним.

Жителі півострова, де за 5 днів до цього було ухвалено декларацію про незалежність, збираються вирішити, чи хочуть вони стати суб'єктом Російської Федерації, чи залишитися частиною України. DW обрала п'ять найбільш суперечливих фактів, пов'язаних з проведенням референдуму.

1. Питання, винесені на референдум

У бюлетені жителям Криму треба позначити "будь-яким знаком у квадраті той варіант відповіді", за який вони голосують. Однак питання, винесені для голосування, не є однаковими. Перше сформульоване максимально чітко: "Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?".

Друге питання виглядає інакше: "Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?" За конституцією 1992 року, півострів одержав широкі права автономії. Утім, у період, який передував проведенню голосування, жодної роз'яснювальної кампанії з цього питання, сформульованого доволі хитромудро, в Криму не проводилося.

2. Підготовка до проведення референдуму

На підготовку до голосування нова влада Криму відвела собі 10 днів. Остаточне рішення про дату його проведення було ухвалене 6 березня. За такий короткий термін неможливо провести справжню кампанію. Про це говорила не тільки канцлерка Німеччини Анґела Меркель, але і в інтерв'ю DW голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров.

Уряд у Києві відмовився надати Сімферополю інформацію про виборців. Організатори референдуму в Криму заявляють, що у них збереглися дані останніх виборів на півострові. Якщо маються на увазі парламентські вибори в Україні 2012 року, то за цей час багато людей змінили місце проживання, померли або досягли 18 - річного віку.

Про зміни жителі Криму могли поінформувати місцеві виборчі комісії. Однак проконтролювати цей процес незалежні спостерігачі не були спроможні.

3. Спостерігачі на референдумі в Криму

Міжнародні спостерігачі, а за даними організаторів референдуму, їх у Криму 135 з 23 країн, могли провести тільки короткостроковий моніторинг. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) - найбільше визнана в світі організація зі спостереження за виборами - не надіслала до Криму своїх експертів. ОБСЄ могла прийняти запрошення тільки від керівництва України, але не від лідерів самопроголошеної республіки.

Багато депутатів Європарламенту або європейських країн, що отримали запрошення на референдум в Криму, є представниками радикальних і націоналістичних партій. Наприклад, європарламентарій з Угорщини Бела Ковач, котрий взяв участь у прес-конференції у Сімферополі напередодні голосування. Він є представником партії "Йоббік". Її члени відомі своїми антисемітськими і ксенофобськими заявами. За даними австрійських ЗМІ, запрошення на референдум прийняли два члени Австрійської партії свободи, створеної свого часу ультраправим політиком Йорґом Гайдером.

4. Втручання військових

"Де ви бачите дуло пістолета, під яким проходить референдум? " - заявив журналістам у Сімферополі теперішній прем'єр Криму Сергій Аксьонов. За його словами, озброєні люди без розпізнавальних знаків охороняють лише важливі стратегічні об'єкти на півострові.

Проте вже саме рішення нинішньої кримської влади, що почала процес відривання півострова від України, було ухвалене після захоплення військовими будівлі Верховної Ради автономії і практично таємно. БТРи та інша військова техніка з озброєними людьми в повній бойовій готовності, камуфляжній формі і масках на головах з'явилися напередодні голосування і на вулицях Сімферополя.

5. Легітимність проведення референдуму

І, звісно, головні питання у зв'язку з голосуванням у Криму, пов'язані з його законністю. Керівництво півострова і Росії вважає його легітимним. З цим не згодні ані уряд у Києві, ані більшість політиків та експертів на Заході. Вони посилаються на українське законодавство та міжнародне право та не збираються визнавати результати цього голосування.