"Ви пішки? Тоді вам в іншу чергу: там всі стоять", - послужливо радить жіночка років 60-ти, виходячи з автомобіля. У ньому чоловік та онуки. Вони зберігають спокій і привітність, навіть попри те, що наступні кілька годин проведуть під пекучим сонцем на межі Херсонської області та анексованого Криму. Туди ця українська сім'я їде відпочивати. "Як у Криму все почалося, то слава Богу, ми встигли дочці купити дім. Тепер радіємо, що їдемо до неї в гості та на море", - розповідає її чоловік Павло. "В Україні всі такі похмурі, а в Криму люди радіють життю і тому, що у них нарешті нормальна батьківщина", - переконує він.

Сім'я родом із Миколаєва. Чоловік зізнається, що має російський паспорт, отримує пенсію в Росії, оскільки довгий час там пропрацював. За його словами, "на Півночі", зараз через супутник дивиться "правдиве" російське телебачення і переконаний, що нещодавні "диверсії" на кордоні з Кримом організував український президент. "У нас у Миколаєві десь 70 відсотків дивиться російське телебачення через супутник. Всі мислячі люди розуміють, що диверсії потрібні саме Порошенку", - наполягає він.

Їх автомобіль у черзі на перетин кордону на контрольному пункті в’їзду-виїзду "Каланчак" - п’ятий. Позаду вишикувалося кілька машин з херсонськими, харківськими та київськими номерами. Серед них Дмитро з Києва з дружиною та маленькою дитиною. "Дивились новини, що тут стріляли минулого тижня. Трохи лячно їхати, але що ж вдієш. У нас там квартира залишилась. Треба заплатити комунальні платежі", - розповідає Дмитро та зізнається, що утримувати нерухомість і в Києві і в Криму стало йому стало важко.

На прицілі

Опівдні, коли сонце в зеніті, а термометр показує +34 градуси, до першого кордону з залізобетонних блоків під'їжджає кілька мікроавтобусів з Каховки. Звідти сипить люд з великими валізами, "кравчучками", парасольками від сонця та дитячими візками. "З дітьми в першу чергу!", - голосно гукає молодий прикордонник, нашвидкуруч перевіряючи документи. Батьки з малолітніми дітьми не вірячи, що їм сьогодні так поталанило, поспішають до паспортного контролю. Оформлення документів на українській частині пункту "Каланчак" триває до 15 хвилин. Відтак - два останні блокпости українських прикордонників. Далі - територія анексованого Росією Криму.

На самісінькій межі кожна зі сторін поставила свій прапор. Менше двох тижнів тому з російської сторони пропуск людей та автомобілів заблокували. Тепер пропуск працює знову, але між російськими та українськими прикордонниками постійно триває своєрідна "мовчазна боротьба". "Ми з ними не говоримо взагалі. Немає жодного контакту, але кожен тримає іншого на прицілі", - зізнається один із українських прикордонників.

Втім розпечене полуденне сонце змушує думати лише про погоду. "Робота тут - це справжнє пекло. На кінець серпня обіцяють дощ. Нарешті буде осінь, може стане трохи спокійніше", - зітхає чоловік, втомлено відкриваючи шлагбаум для проїзду чергової партії авто, які прямують в Україну. "Пропускай наступні десять", - командує старший зміни по рації і колона автомобілів почала довгоочікуваний рух в обидва боки: з України в Крим, з Криму на материк.

Наступні в черзі пішоходи. З кримського боку їх мало. Першими йдуть жінка з двома підлітками. Жінка в траурному вбранні. Говорити відмовляється, лише прикрикує на дітей російською: "Мы на Украине, помолчите!". Серед тих, хто йде у зворотній бік - тридцятирічний Костянтин з Херсона. Він моряк. Щойно прийшов з рейсу і їде в Сімферополь до дівчини, у якої в Криму залишилася хвора мама. Він везе ліки своїй майбутній тещі. "В Ірані був,по телебаченню показали, що в Україні ледь не війна почалася на кордоні з Кримом. Стріляють. Тільки повернувся і зразу сюди. Трохи нервуюсь, як воно далі буде", - зізнається хлопець. Каже, що в інших країнах люди знають про ситуацію в Криму.

"Ой, вибачте, а можете мені з телефону витягти сім-карту?", - раптово втручається у розмову літня жінка. "В Криму вона мені не знадобиться, а там російську "сімку" куплю, бо дорого по нашій говорити", - пояснює вона. Жінка теж прямує в Сімферополь - до внучки на заручини. "Господи, коли ж у нас буде мир?!", - запитує пенсіонерка і стрімко прямує до блокпосту, де вже почали пропускати пішоходів. Однин з тих, вже пройшов російську частину контролю раптово повернувся. "Завернули росіяни. Вертався аж звідти. Не дозволили провезти хлібопічку. Купив у подарунок батькам", - нарікає чоловік. Видно, що він не вперше везе заборонені подарунки в Крим, адже швидко домовляється з водієм мікроавтобусу, який за окрему платню має відвезти хлібопічку назад в Херсон.

Бізнес за будь-яких умов

Водії автобусів чергують цілодобово. Цей бізнес процвітає, адже вони вміло налагодили пасажирські перевезення з обох боків. "Ось вам візитка. Дзвоните дівчині. Ми забираємо вам з Ялти чи Сімферополя, даємо вам талончик на кордоні, ви самостійно переходите, а на українській території вже чекає наш автобус. Показуєте талончик і їдете далі", - пояснює схему Олег, водій української приватної компанії, яка раніше займалася перевезеннями відпочивальників з херсонських приморських курортів. "Тут на кордоні вигідніше. Стабільно є замовлення на Київ, Одесу, Херсон", розповідає Олег.

Про ціни на проїзд з кримських міст до пункту "Каланчак" чоловік не знає, а от поїздка до української столиці від адмінікордону з Кримом коштує в його автобусі 700 гривень. "Це дорого, але що вдієш? Плачу, аби хоч раз у півроку з’їздити до батьків. Вони залишилися в Алушті. Дуже сумую за домом", - каже студентка з Києва Світлана. Дівчина не втрачає надії, що колись, аби дістатись додому, не потрібно буде перетинати кордони."Я оптимістка і вірю, що історія може повернутись найнеймовірнішим чином і Крим знов буде українським", - каже вона.