1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Підготовка замаху на Йоганнеса Рау ставить багато запитань

26 березня 2004 р.
Німецькі газети широко коментують відмову федерального президента Німеччини Йоганнеса Рау відвідати Джибуті і дострокове завершення поїздки африканськими країнами, до якого його змусило повідомлення про підготовку замаху на нього. Так кельнська газета ЕКСПРЕСС, зокрема, пише:

"Йоганнес Рау достроково повернувся до Німеччини. Попередження про небезпеку замаху, які висловила німецька розвідка, змусили його відмовитися від відвідин німецьких солдатів, які розташовані в районі Африканського Рогу. Чи не визначають нині бен Ладен разом з поплічниками, яку країну наш президент має право відвідувати, а яку ні? Звичайно, ні. Але це було б непотрібне геройство - ризикувати своїм життям і життям інших людей, щоб продемонструвати сумнівну рішучість. З терором треба боротися превентивно. Задовго до того, як стануться такі жахливі теракти, як у Мадриді, Нью-Йорку чи Найробі. Через систему раннього сповіщення, яку спецслужби вже нині мають. Те, що ця система працює, показали попередженнія про теракти в Джибуті . Саме це і є успіхом у боротьбі з тероризмом".

Газета ЛЮБЕКЕР НАХРІХТЕН робить із успіху спецслужб інші висновки:

"Якщо справді готувався напад на Рау, то німецькі спецслужби виконали свою роботу блискуче. Це заслуговує подяки і поваги. Висновок: у багатьох країнах Африки та Азії німецькі громадяни й німецькі установи є цілями для терористів. Після провалу замаху в Джибуті треба бити на сполох в усі дзвони. Бо злочинці захочуть помститися, вони тепер особливо захочуть посіяти страх, залякування і смерть".

ОСТЗЕЕ-ЦАЙТУНҐ з Ростока звертає увагу на зміну ситуації в питаннях безпеки:

"Уже давно терористи взяли Німеччину на приціл. Адже солдати бундесверу пліч-о-пліч з американськими союзниками несуть службу в Афганістані і в районі Африканського Рогу. Рік тому журнал "Шпіґель" писав із Джибуті: "Розслабся! Ти німець, ми вбиваємо лише американців". Мабуть, це висловлювання вже не має сили - ні для Джибуті, ні для Німеччини".

РЕЙН-НЕКАР-ЦАЙТУНҐ переконана у зростаючому впливі загрози терору на наше життя:

"Не лише для приватних туристів, які хотіли б відвідати острови Джерба чи Балі, світ змінився. Ісламістський терор шукає - вочевидь і як відповідь на ліквідацію засновника палестинського руху "Хамас" Ясина - якогось великого жесту. Замах на федерального президента Йоганнеса Рау в Джибуті, де стоять на якорі німецькі кораблі, міг би стати таким актом насильства великої символічної сили. Те, що Рау перервав свій візит, відповідає обставинам і абсолютно правильно. Навіть якщо нас непокоїть та обставина, що терористи диктують маршрути політикам. Але вони це роблять вже давно, хоча про це ніхто не говорить. А у випадку з Мадридом, можливо, вони навіть розраховували на те, що таким чином вирішать долю парламентських виборів".

ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ звертає увагу на особистість Йоганнеса Рау і робить далекосяжні висновки:

"Чи знають ісламістські терористи, які планували замах на федерального президента Німеччини Йоганнеса Рау, що його політичним кредо є "Примирення замість поділу"? Що він хоч і є правовірним християнином, але ніколи не був войовничим міссіонером? Що він під час дискусії про дозвіл мусульманським вчителькам носити хустку на уроках показав толерантність, яка межує із самозреченням? Що він разом з урядом і більшістю населення країни, яку він репрезентує, був проти війни в Іраку? Для тих, хто збирався його вбити, політичні погляди Рау не грали жодної ролі. У Джибуті теракт мав поцілити главу держави західної демократії і разом з ним саму форму такої державності і її принципи..."

ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНҐ приєднується до такої оцінки і ставить дещо інші запитання:

"З усіма мріями про те, що тероризм не має нічого спільного з Німеччиною чи із розкиданими по всьому світу німецькими солдатами, треба негайно розпрощатися. І хоча це однозначно, все ж після того, що сталося, виникають запитання: наприклад, чому керівництво Джибуті не підтверджує небезпеки для Рау; наприклад, чому федеральний канцлер в телефонній розмові того ж вечора з американським президентом Джорджем Бушем не сказав про загрозу Рау жодного слова; наприклад, чому бундесвер уже в середу зміг заявити, що ситуація для солдатів у Джибуті безпечна і стабільна. Добре, що Рау охороняють. Дивно, що немає відповідей на важливфі запитання".

Ви слухали огляд німецької преси. Його підготував Віктор Тимченко.
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW