Коли одного сонячного ранку Морісетт Руффінья стояла перед черговим оскверненим єврейським меморіалом, це здалося їй схожим на повернення темних часів. "Я пережила Другу світову війну та усі страждання, бачила, як депортували євреїв, - пригадує Руффінья, яка живе у місті Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем. - Ми не можемо залишати без реакції ці події, це зростання расизму та байдужості". 84-річна жінка сама не є єврейкою, але дуже критично ставиться до проявів антисемітизму, які спостерігаються у Франції та інших європейських країнах.

Поряд із жінкою під гуркіт потягів, що проїздять повз, місцеві політики висловлюють своє обурення через нетерпимість та покладають вінки і квіти поруч з фотографією усміхненого молодого чоловіка. Ледь живого 23-річного Ілана Халімі знайшли на цьому місці після його викрадення та тривалих катувань. Через єврейське походження хлопця викрадачі Халімі розраховували, що його родина зможе заплатити їм кругленьку суму грошей. Але сім'я цього зробити не змогла. У результаті катувань хлопець помер дорогою до лікарні.

Цей злочин був скоєний 13 років тому. Із того часу Франція пережила цілу низку інших антисемітських інцидентів, серед них - стрілянина 2012 року в єврейській школі в Тулузі та теракт 2015 року в Парижі, коли мішенню терористів став супермаркет кошерних продуктів. Минулого року 85-річна Мірей Нолл, що пережила Голокост, стала другою єврейкою похилого віку, яка упродовж останніх років стала жертвою вбивства. 

У Франції спостерігається спалах антисемітизму. Уряд країни повідомив про зростання злочинів на його ґрунті на 74 відсотки порівняно з 2017 роком. "Уряд зобов'язаний робити більше. Боротьба проти антисемітизму не може вестися лише самими громадянами та громадами. Це має бути справою держави", - переконаний равин Мішель Серфаті, який очолює Єврейсько-мусульманську асоціацію дружби.

Європейський тренд

Минулого тижня свастиками були розмальовані поштові скриньки з портретами відомої французької політичної діячки Симони Вейль, яка пережила Голокост і померла у 2017 році. Вандали також написали жовтою фарбою слово Juden ("євреї") на будинку пекарні в Парижі, що нагадало про часи націонал-соціалізму. Інші зловмисники спаплюжили дерева на меморіалі замордованого Ілана Халімі. 13 лютого місцеві чиновники висадили нові дерева на цьому місці під час скромної церемонії на околиці Сент-Женев'єв-де-Буа. Але багато людей, які побували на меморіалі після акту вандалізму, кажуть, що завданий збиток неможливо буде швидко усунути. "Ми зараз мінімізуємо вплив насильства. Такі дії лише надають наснаги зловмисникам", - каже місцевий мешканець Жан-Люк Мазе.

Франція є не єдиною європейською країною, яка переживає сплеск антисемітських злочинів. Різке зростання таких дій минулого року було зафіксовано також у Німеччині та Великобританії. В останній кількість злочинів на ґрунті антисемітизму торік зросла до рекордних 1652 випадків. У грудні минулого року під час проведеного у країнах ЄС дослідження було встановлено, що 2018 року сотні євреїв у десятках країн ЄС стали жертвами фізичного насильства або образ. А нещодавнє дослідження, проведене американською телекомпанією CNN, продемонструвало, що давні стереотипи - включаючи думку, що євреї мають занадто багато впливу на ЗМІ, фінансову систему та політику, - досі живі й поширені в Європі.

У Франції, де проживає найбільша серед країн Західної Європи єврейська громада, яка налічує понад півмільйона осіб, 95 відсотків опитаних вважають антисемітизм досить серйозною або великою проблемою. Дехто у зв'язку з цим змушений емігрувати - протягом останніх кількох років до Ізраїлю із Франції переїхали тисячі людей.

Одна країна - два джерела антисемітизму

Сьогодні Франція стикається з двома різновидами антисемітизму, зауважують експерти. Носіями першого типу є емігранти другого покоління з арабських та африканських країн. Існує також більш "традиційний" антисемітизм, який спостерігався у країні протягом років і який, як дехто стверджує, властивий деяким представникам руху "жовтих жилетів", спрямованого проти французького уряду. Він проявляється не лише у нападах на євреїв, а також у вульгарного змісту графіті проти президента країни Еммануеля Макрона, який колись працював у банку Rothschild & Cie. "Вони очікували на якийсь привід. І саме "жовті жилети" стали тими, хто дав їм поштовх для самовираження", - стверджує равин Мішель Серфаті, маючи на увазі людей, яким властивий "класичний" тип антисемітизму.

Політолог Жан Пето з Університету Бордо також вказує на щонайменше часткову відповідальність "жовтих жилетів" за зростання кількості актів ненависті у країні, включаючи їхні прояви в інтернеті, де цей рух набирає обертів. "Усе тому, що вони не відкинули чітко антисемітизм. Я вважаю, що "жовті жилети" несуть велику відповідальність за ці настрої у суспільстві", - зауважив Жан Пето.

Промовисто виглядає останній подібний антисемітський інцидент у Парижі. Під час чергової демонстрації "жовтих жилетів" у суботу, 16 лютого, демонстранти перегородили шлях французькому філософові єврейського походження Алену Фінкелькрауту, відомому своїми висловлюваннями про проблему антисемітизму та засилля іноземців у Франції, а також про втрату французами національної ідентичності. Демонстранти не приховували своєї ненависті до Фінкелькраута, вигукуючи на його адресу образи і називаючи його "сіоністом" і "фашистом". Відео цього інциденту було продемонстроване усіма французькими телеканалами та викликало хвилю обурення, а прокуратура країни порушила справу та вже встановила кількох імовірних відповідальних за розпалювання ворожнечі.

Утім, лунають й інші, більш обережні думки, згідно з якими підйом антисемітизму торік спостерігався ще до початку руху "жовтих жилетів". Покладання провини за зростання антисемітизму ускладнюється ще й тим, що у Франції заборонена офіційна статистика за такими факторами як раса і релігія, вказує експерт з політичного радикалізму Жан Ів Камю. "Традиційний французький антисемітизм досі існує і є доволі активним, на жаль. Але більшість насильницьких нападів на людей скоюються не правими екстремістами, а особами з імміграційним корінням", - стверджує експерт.

Шлях уперед

Багатьох людей, які зібралися біля меморіалу Халімі, ця загрозлива тенденція у французькому суспільстві спонукає до пошуку шляхів виходу із ситуації. Серед них - і 19-річний Жюль Лалум із блакитною кіпою на голові, який залишив запалену свічку поряд із портретом замордованого 13 років тому Халімі. "Я тут для того, щоб висловити протест, щоб показати, що ми, євреї, досі тут", - каже хлопець. 

Равин Мішель Серфаті веде боротьбу проти антисемітизму протягом багатьох років. Він робить це, виходячи на вулиці у кварталах, заселених переважно мігрантами, разом із групою молодих волонтерів-мусульман. Але цей процес відбувається важко, додає равин.

Серфаті пригадав нещодавній випадок, який стався під час уроку з історії у місцевій школі - учні проявили агресію, коли вчителька зачепила тему юдаїзму. "Вона не знала, як діяти, натрапивши на таку прірву із забобонів і невігластва. Наступне покоління повинне стати поважними членами суспільства, які любитимуть Францію. І в такому суспільстві немає місця для забобонів", - підсумував Мішель Серфаті.