У виставковій залі Торгово-промислової палати України у Києві людно та гамірно. Стенди виставки "Схід-Експо 2017", що проходила 12-13 вересня, вражають розмаїттям. Свою продукцію сюди привезли більше сотні малих підприємств із підконтрольних українському уряду районів Донецької та Луганської областей. Сонячні панелі, глиняні горщики, термобілизна, 3D-принтери, добрива, одяг, соляні лампи, електродвигуни, будівельні матеріали, ковбаси, насіння - багато чого цікавого ще з порогу кидається в око відвідувачам виставки.

Дехто з них приголомшений. "А що, на Донбасі ще є бізнес? Я думав, там тільки війна, непрацюючі заводи та шахти... Ви дійсно там працюєте?" - запитує з подивом один із відвідувачів жінку, яка люб'язно пригощає всіх сиром. "Ми не тільки працюємо, а ще й розвиваємось", - відповідає вона з посмішкою. 2014 року після захоплення Донецька проросійськими сепаратистами Людмила Юркова разом із сім'єю переїхала до вже повернутого на той момент під контроль української влади Краматорська. Саме тоді, за її словами, перед нею став вибір, чим далі займатися. "Я була садівником, доглядала за приватним садом. У Краматорську моїх послуг ніхто не потребував. Я почала все з нуля. В інтернеті знайшла рецепт сиру і вирішала спробувати зробити для себе. Вийшло смачно. Купила більше молока, приготувала для друзів. Їм теж сподобалось. Так у нас народилася ідея відкрити власну сироварню", - розповідає Людмила Юркова.

Ставка на "куркуля"

Втілити ідею в життя Юрковій допомогла програма розвитку ООН, яка виділила грант на придбання обладнання. Тепер підприємниця продає свої сири по всій Україні.  В її бізнесі задіяна вся сім'я. "Ми видали більше 500 грантів для підтримки таких ідей на Сході України. Чим більше підприємець наймає людей на роботу, тим більше сума гранту. Ми їх навчаємо всіляким бізнес-стратегіям, законодавству, щоб вони працювали в цьому непростому регіоні і процвітали", - каже директор Програми розвитку ООН в Україні Янтомас Хімстра.

За його словами, цю програму за фінансової підтримки уряду Японії та Польщі ООН розпочала у 2015 році. За цей час за нею українським підприємцям на Донбасі було виділено більше 4 мільйонів доларів США для реалізації їхніх бізнес-ідей. "Конфлікт накладає певні обмеження. За нормальних умов бізнес просто йде до банку і бере кредит. Але підприємець з Донбасу навряд чи його отримає. Тому наша роль, аби підтримати ці паростки бізнесу на початковому етапі, аби людина не просила на допомогу, а стала на ноги самотужки", - зазначив Янтомас Хімстра в інтерв'ю DW.

До початку війни Донбас був успішним індустріальним регіоном, де основні ресурси та виробничі потужності контролювали великі бізнесові групи. У підконтрольній Києву частині Донецької області великий бізнес і сьогодні виробляє, за словами голови Донецької військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського, 93 відсотки ВВП. Але влада запевняє, що робить ставку на малий бізнес. "Ми звертаємо увагу на українського "куркуля", який є стрижнем демократії.  Ми розглядаємо малий і середній бізнес не так в економічній площині, як в демократичній", - каже Жебрівський.

"Дивний підхід"

Виробляти більше не проти і самі малі підприємці. Утім, вони вказують на те, що відкрити власну справу в регіоні не так вже й просто. Ілля та Анастасія Лазаренко зі Святогірська на півночі Донеччини ще до початку конфлікту на Сході України займалися вирощуванням дерев та квітів для ландшафтного дизайну. Під час активної фази бойових дій у їхньому регіоні торговельний майданчик підприємців був вщент знищений. Минулого року подружжя його відновило, аби перезапустити бізнес. "Але нам нарахували податок на землю 17 тисяч гривень зі штрафами за всі роки, коли ми не працювали через наслідки бойових дій. Ми попросили списати ці податки, але нам відповіли, що списують борги тільки інвалідам. Дивний підхід", - сміється Ілля.

У Євгена Павловського зі Слов'янська, який займається виготовленням глиняних печей – тандирів, інша проблема. Чоловік розповідає, що його бізнес страждає через упереджене ставлення до Донбасу.  "Дехто в Україні думає, що Донбас і взагалі Схід це щось страшне і безлюдне. Люди не вірять, що у нас налагоджене транспортне сполучення і ми можемо доставити наш товар у будь-яку точку. Також бояться до нас приїхати на переговори", - скаржиться підприємець. Але він знайшов вихід з ситуації - продає свої тандири за кордон. За його словами, покупців він знаходить, зокрема, у Бельгії та Великобританії. "Ми на Донбасі ніколи не втрачаємо оптимізму", - посміхається чоловік.

Вірить у себе й Вадим Любченко з Сєверодонецька Луганської області. Він кілька місяців тому зареєстрував підприємство "Самі" з ремонту  доріг з переробленого асфальту і вже має замовлень на рік наперед, однак виконувати замовлення нікому. "Ми за 30 км від лінії зіткнення. Більшість чоловіків роз’їхалася з міста: хто в Київ, хто в Росії, хто в Польщу, тому доводиться самому працювати на рівні з іншими без вихідних та відпустки", - зазначає Вадим Любченко.

Більше, ніж бізнес

Кожен із цих підприємців, як і Людмила Юркова, вважає, що відкривши свій бізнес, не тільки годує свою сім'ю, а робить щось більше. "У деякій мірі кожен із нас винен в тому, що так відбулося на Донбасі. Тепер ми робимо те, що можемо - робимо якісний продукт і будуємо нову Україну", - каже Людмила. На запитання, чи вірить вона, що колись продаватиме свої сири в рідному Донецьку, в жінки на очах навертаються сльози: "Віра в це нас і рятує, дає сили розвиватися і йти далі".