1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Бізнесмен через скруту

Янніс Пападімітріу / Христина Ніколайчук18 квітня 2012 р.

Приблизно кожен п’ятий грек безробітний. Через фінансову скруту багато людей стають приватними підприємцями, аби в такий спосіб вижити в кризові часи.

Фото: picture-alliance/dpa

Ґіoрґос Цоніс бореться за своє професійне виживання. Ще під час першого витка економічної кризи 2009 року дипломований інженер-машинобудівник втратив керівну посаду на дочірній фірмі американського концерну й зареєстрував себе приватним підприємцем. Батькові двох дітей не залишалося нічого іншого, як зробити, як то кажуть, з лимона лимонад. Спільно зі своїм фінансовим партнером він у розпал кризи заснував власну фірму з продажу та монтажу обігрівальної техніки та кондиціонерів.

49-річний підприємець один виконує роботу, за яку на його старому місці праці відповідали десятки людей. Він сам імпортує продукцію з Японії та США, сам розробляє індивідуальні пропозиції для клієнтів та сам допомагає з монтажем. 12-годинний робочий день – цілком звичне явище для Цоніса, навіть у суботу. Проте, незважаючи на всі зусилля, бізнес йде не так добре, як він собі уявляв.

Ґіoрґос ЦонісФото: DW

Звичка до боргів

«Наша клієнтура – це насамперед будівельні підприємства. Але саме ця галузь нині загрузла в глибокій кризі», - скаржиться приватний підприємець. З 2010 року ринок обігрівальної техніки та кондиціонерів скоротився у Греції на 40 відсотків. «Звісно, ми з самого початку запитували себе, чи розумно засновувати фірму в розпал економічної кризи. Проте тоді в Греції ще ніхто не міг передбачити нинішнього розмаху та тривалості рецесії», - пригадує Цоніс.

З огляду на це підприємцям довелося на ходу «переформатовувати» свою фірму. Вони працевлаштували не чотирьох, як планували, а лише одного співробітника. Бухгалтерію веде партнер Цоніса. Щодо оренди приміщення ціну вдалося суттєво знизити. Але найбільша проблема досі залишається невирішеною, зітхає Цоніс: «Культура платежів багатьох клієнтів дуже погіршилася, і це для нас є майже непереборною перепоною», - каже він.

Коли його фірма замовляє товари за кордоном, він не може дозволити собі якихось затримок із платежами, інакше закордонні постачальники відмовляться від співпраці. «Однак коли ми ці товари продаємо далі в Греції, то затримки з платежами або навіть недійсні чеки є вже мало не щоденним явищем». І проти цього підприємець безсилий. «Це прикра особливість нашого ринку. Якщо ти з кимось робиш бізнес упродовж 20 років і нині він не має грошей, то ти не біжиш одразу в суд із несплаченим рахунком. Така вже в нас усталена практика», - каже підприємець.

Без кумівства

Попри такі труднощі підприємець має намір боротися далі. На щастя, він має надійного фінансового партнера і не пов'язаний по руках і ногах банківськими кредитами. Крім того, альтернативи своєму бізнесу він і так не бачить.

Філія Мінадакі також наважилася стати приватним підприємцем. Мати-одиначка свого часу вивчала у Франції психологію і в 1990-х роках працювала у сфері ринкових досліджень. Уже тоді вона практикувала як незалежний радник та менеджер проектів для малих підприємств. Після тривалої відпустки з догляду за дитиною жінка заснувала власне консультаційне бюро для підприємств. Вона спеціалізується на програмах ЄС з фінансування дрібного бізнесу та туристичних підприємств. При цьому Філія має боротися не лише з економічним труднощами та затримками з платежами, але й з проблемами грецького менталітету.

Філія МінадакіФото: DW

«Я мушу докладати чималих зусиль, аби переконати людей, що їм не конче мати родичів у якомусь міністерстві, аби отримати фінансування ЄС, - каже вона, посміхаючись. - Однак більшість греків уявляють собі це інакше. Вони переконані, що бізнес можливий лише на принципах кумівства, тому бояться проявляти ініціативу та засновувати свої підприємства». А тим часом отримати гроші ЄС цілком реально, каже 40-річна жінка. Для цього слід лише подати на розгляд пристойний проект.

Криза як шанс?

Рецесію Філія сприймає двояко: з одного боку більше людей наважуються вдаватися до приватного підприємництва як єдиного джерела заробітку в часи безробіття. З іншого боку, їй також доводиться постійно стикатися з недостатньою платіжною мораллю клієнтів. Попри всі труднощі та брак часу на приватне життя, повернутися на державну роботу Філія не хоче. «Висококваліфіковані працівники заробляють на острові, де я живу, 700 євро брутто на місяць. З таким заробітком я як мати-одиначка не зможу звести кінці з кінцями», - скаржиться жінка.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW