Якби Володимир Путін був селянином, він міг би зараз відзначати свято врожаю. Дерева, які президент Росії посадив і вирощував, наприкінці року дали особливо багато плодів. Так бачать це багато західних експертів і ЗМІ, які, як-от німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung, назвали 2016-й "суперроком" для Кремля. А в Росії навіть критично налаштована до влади "Новая газета" написала, що для більшості росіян рік був успішним - "рік без потрясінь". Але ця оцінка виявилася передчасною. Новини з Туреччини, де, схоже, через російські дії в Сирії був убитий посол Росії, затьмарили путінські успіхи. Через похорон дипломата господар Кремля переніс велику прес-конференцію з четверга на п'ятницю, 23 грудня.

Успіх в Алеппо, поразка в Пальмірі

Успішними, з погляду Путіна, виглядають насамперед підсумки року в зовнішній політиці. При цьому відбулися як події, в яких Росія зіграла активну роль, так і такі, в яких вплив Кремля був прихованим, якщо він взагалі мав місце. Зрештою, були й випадкові події, які тішать Москву.

До першої групи належить Сирія. Військова допомога Москви президенту Башару Асаду, якому загрожувала поразка у війні з повстанцями, змінила перебіг конфлікту. Поки що головною подією після цього переламу стало взяття сирійськими урядовими військами Алеппо.

Німецький політолог Єнс Зіґерт вважає Сирію "істотним зовнішньополітичним успіхом" Путіна і відзначає, що закладений він був ще в 2015 році. "Росія стала гравцем на вищому міжнародному рівні", - каже колишній очільник московського представництва Фонду імені Генріха Белля, близького до німецької партії "Союз 90/Зелені".

Схоже бачить ситуацію й Александер Рар, радник російського державного енергогіганта "Газпром" і науковий директор Німецько-російського форуму. Рар при цьому зазначає, що війна в Сирії ще триває: "Роль Росії будуть оцінювати за тим, чим це завершиться".

Те, що не все йде за планами Москви, продемонструвало падіння Пальміри. Терористи "Ісламської держави" (ІГ) в грудні зайняли місто, повернуте сирійським урядом під свій контроль півроку тому за допомогою російської армії і в якому російський симфонічний оркестр грав перед об'єктивами телекамер.

Перемога прагматизму в конфлікті з Туреччиною

Однією з великих перемог Путіна називають і несподівано швидке зближення з Туреччиною. Дружні відносини між країнами різко погіршилися після того, як в кінці листопада 2015 року турецькі ВПС збили російський бомбардувальник на кордоні з Сирією. Росія у відповідь запровадила жорсткі економічні санкції.

Крига між Москвою і Анкарою розтанула лише після письмового вибачення президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана в червні. Сьогодні дві країни - знову партнери, які узгоджують, зокрема, і дії в Сирії. Крім того, Росія знову взяла курс на будівництво газопроводу "Турецький потік" - стратегічно важливого проекту для Москви, яка має намір відмовитися від транспортування газу до країн ЄС через територію України.

Примирення з Туреччиною стало "дипломатичною перемогою" для Путіна, говорить Андрій Колесников, експерт Московського центру Карнегі. Але, на його думку, було би неправильним вважати, що Росія успішно покарала Туреччину, а остання - "приповзла на колінах". "Це складніше", - вважає експерт, вказуючи на те, що зближення відбулося зважаючи на прагматичні інтереси обох країн.

Трамп як головна надія Путіна

Найголовнішим зовнішньополітичним успіхом Москви в цьому році часто називають перемогу на президентських виборах в США Дональда Трампа, кандидата від республіканців. Нинішня адміністрація і кандидатка від демократів, колишня держсекретарка Гілларі Клінтон, яка зазнала поразки, звинувачують російське керівництво у втручанні у виборчу кампанію за допомогою хакерських атак.

Москва всі звинувачення відкидає. Тому перемога Трампа належить до тих подій, в яких роль Росії - особливо її вплив на кінцевий результат - остаточно не доведена.

При цьому експерти одностайні щодо того, що Росії вигідна перемога Трампа. Москва була здивована його перемогою й тим більшою була її радість, вважає Рар: "Трамп став великою перемогою для Кремля". Якщо новий президент США піде на зближення з Росією і поставить на перше місце інтереси, а не цінності, Росія зможе "у багатьох аспектах цим скористатися".

Санкції як поразка

Ганс-Геннінґ Шредер, в минулому експерт з російських питань у берлінському Фонді "Наука і політика" (SWP), вважає, що Путін у зовнішній політиці пішов ва-банк, але може виграти. "Якщо Трамп не стане підтримувати Україну, а в Сирії буде діяти разом з Росією, то ризики виявляться виправданими", - прогнозує Шредер.

Не настільки все оптимістично для російського лідера в питанні санкцій, запроваджених два роки тому через дії РФ в Україні. У Європейському Союзі в 2016 році посилилися голоси країн, наприклад Італії, які виступають за скасування санкцій. У якийсь момент здавалося, що Європа піде на ослаблення обмежень, але цього не сталося. На саміті ЄС в грудні санкції були подовжені ще на півроку. Політика санкцій належить до небагатьох поразок року для Путіна, вважає Рар. На його думку, російська економіка від них страждає.

Ще більш важливим, ніж скасування санкцій, для Москви, схоже, є відновлення світового нафтового ринку. Прийняте в кінці року рішення країн ОПЕК і Росії обмежити видобуток і таким чином підняти ціни на "чорне золото", які перед цим впали, буде вирішальним для російської економіки, вважає Шредер.

Ялта-2 або Віденський конгрес-2?

Захід на чолі з майбутнім президентом США Трампом, який піддає сумніву старі альянси на кшталт НАТО, а також Євросоюзом, що переживає кризу через вихід Великобританії, наплив біженців і терор, а в його окремих країнах-членах до влади, як у Болгарії, приходять проросійські президенти, - все це, схоже, могло би тішити Москву. Мета Путіна - багатополярний світ - виявилася близькою до реалізації.

Та щодо того, чого російський президент насправді хоче, думки експертів розійшлися. Ганс-Геннінґ Шредер вважає, що Путіну потрібна Ялта-2, домовленість про розподіл сфер впливу, як її досягли в 1945 році переможці Другої світової війни. В такому випадку Україна опинилася б у сфері впливу Москви.

Александер Рар вважає, що президент РФ прагне радше до світового ладу на кшталт того, який утворився після Віденського конгресу 1815 року. "Це коли великі держави домовляються про інтереси Європи", - пояснює Рар. Та, на його думку, Захід на це не піде.

Врожай з прихованими мінами

Підбиваючи підсумки року, експерти вказують на те, що багато успіхів Росії в цьому році - лише перемоги на окремих етапах, але не у всій гонці. "Багатополярний світ може бути інфікований хаосом", - попереджає Рар.

Про невизначеність говорить і Андрій Колесников. І перемога Трампа, і війна в Сирії, і тріщини в західних альянсах - це "процеси, початок трендів, які можуть розвинутися в довгостроковій тенденції", вважає експерт. На думку Колесникова, серед плодів перемог Путіна в 2016 році є "міни, закладені під майбутнє", "червоточинки".