Близько 56 тисяч мистецьких об'єктів налічує колекція німецького кредитно-фінансового інституту Deutsche Bank. Це найповажніше у світі зібрання графіки та фотографій повоєнного часу. Ще один німецький банк - HypoVereinsbank - може похвалитися 20 тисячами робіт з акцентом на сучасному мистецтві. А хіміко-фармацевтичний концерн Bayer має у своїй власності близько п'яти з половиною тисяч картин, графіки, гравюр та скульптур ХХ століття.

Близько 240 робіт з колекції концерну виставлено нині в Берліні з нагоди 150-річчя концерну Bayer. Частина цих робіт демонструється широкому загалу вперше. Серед них такі відомі роботи, як еротична літографія Пабло Пікассо "Фігура 21.11.1948", Макса Бекманна "Натюрморт з орхідеями та зеленим блюдом" та "Абстрактна картина (555)" Ґергарда Рихтера. Bayer колекціонує мистецтво з 1912 року і нині може похвалитися одним з найстаріших корпоративних зібрань Німеччини.

Але для чого, власне, бізнес колекціонує мистецтво? Адже це великі затрати людських ресурсів - часу, грошей та завзятості, що, по суті, суперечить цілям орієнтованого на успіх підприємства?

Страховикам та банкірам на руку

"Якщо раніше патріархи великого бізнесу чіпляли на стіни своїх офісів картини заради власного задоволення, то нині мистецтво для багатьох підприємств є питанням іміджу, який використовується в маркетингових цілях", - пояснює Вольфґанґ Улльрих, професор-мистецтвознавець з Вищої школи дизайну в Карлсруе. Особливо це стосується галузей, що не продають товарів, які можна потримати в руках, тобто банки та страхові компанії.

"Якщо керівник автоконцерну має можливість продемонструвати найновішу модель, аби переконати клієнтів, то банкір чи страховик може продемонструвати сучасний витвір мистецтва", - каже Улльрих. Найчастіше мистецтво у репрезентативних цілях вивішується у фойє, конференц-приміщеннях або на поверхах, де консультують клієнтів. При цьому піарники подають це як "суспільний ангажемент".

Утім, є фірми, які справді переймаються мистецтвом, продовжує Улльрих. "Існують численні стипендії від концернів для молодих митців чи якісь мистецькі замовлення, без яких багато художників не могли б заробляти собі на життя своїм покликанням", - каже науковець.

Німеччина попереду інших країн

Слід зауважити, що роботи Пікассо або Бекманна висять переважно в офісах керівництва. Офіційно це пояснюють великими форматами полотен, які неможливо було б розмістити в звичайних кабінетах, або з причини, що страхова компанія цього вимагає. Утім, Улльрих пов'язує це з іще одним можливим поясненням - так званою "політикою розрізнення". Тобто, деякі концерни використовують мистецтво, аби провести невидиму дистанцію між ієрархічними рівнями або підкреслити її.

У Німеччині існує дуже багато корпоративних колекцій різного спрямування. За даними Культурного кола німецької економіки, це понад 300 підприємств. За цим показником Німеччина попереду всіх інших країн світу. Виконавчий директор Культурного кола німецької економіки Штефан Фрухт пояснює це наявністю "сильного середнього класу" у ФРН, який активно виявляє свою небайдужість до культури і зокрема до мистецтва.

Приміром, відомий під прізвиськом "гвинтово-гайкового короля" підприємець Райнгольд Вюрт побудував уже кілька музеїв, аби зробити свою колекцію доступною для звичайних людей. Або ж концерн "Ritter", відомий на весь світ своїми квадратними шоколадками "Rittersport", який має власний музей, присвячений квадратам у мистецтві ХХ-ХХІ століть. У цих випадках зв'язок між продуктом і мистецтвом вельми віддалений, тому таке меценатство видається справді альтруїстичним.

Улюбленець багатіїв Ґергард Рихтер

Часом те, якими скарбами володіє той чи інший концерн, стає відомо лише після того, як підприємство з фінансових причин змушене продати шедевр. Так було у випадку з Commerzbank 2010 року. Славетну скульптуру з його колекції - "Людина, що крокує" Альберто Джакометті - було продано за рекордних 75 мільйонів євро, і вона й донині вважається найдорожчим витвором мистецтва в світі.

Найуспішнішим німецьким митцем сучасності вважається Ґергард Рихтер, який минулого року відсвяткував своє 80-річчя. Його роботи дуже високо котируються серед бізнесменів. "Не існує фактично жодного великого концерну в Німеччині, який збирає мистецтво і не мав би бодай однієї роботи Рихтера", - стверджує Вольфґанґ Улльрих.

Стосовно ж мистецького напрямку, концерни, які часом навіть працевлаштовують власних кураторів-мистецтвознавців, роблять ставку на сучасне, головним чином абстрактне мистецтво. "Це ні до чого не зобов'язує, але має в собі щось енергійне", - пояснює Улльрих. Чого уникає бізнес, то це провокаційного мистецтва, яке виходить за рамки пристойності. Також пейзажі у підприємців не у фаворі, бо вважаються надто простуватими.