Топ-кандидат Партії піратів Андреас Баум гадки не має про парламентську роботу. Цей факт він готовий щиро визнати. Але невдовзі цей досвід йому таки доведеться здобувати - його політична сила здобула майже 9 відсотків голосів на регіональних виборах у Берліні і вперше в своїй історії засідатиме у земельному парламенті. 33-річний Баум - "розумник", дипломований спеціаліст у сфері промислової електроніки. "Пірати", за його словами, йдуть до політики з одним постулатом: "ми хочемо по-іншому організувати політику. Необхідно використовувати нові, сучасні інструменти комунікації", - каже він.

Його однопартійцеві Кристоферу Лауеру - 27 років. Лауер вивчає культуру та технології у Технічному університеті Берліна, паралельно працюючи продакт-менеджером в одному з інтернет-проектів, що перебуває на стадії розвитку. Лауер переконаний, що сьогодні політика зав’язла у минулому, тож і політики виходять до людей із застарілими ідеями та концепціями, які пасують радше минулому, ніж сучасному життю з його новими вимогами.

Що пропонують "пірати"?

Тож що пропонує Партія піратів? Насамперед це вимоги  більшої прозорості в політиці і розширення можливостей громадян впливати на ухвалення рішень, передусім і за допомогою інтернету. Сучасні комунікації, за умови активного використання, мають гарантувати і налагодження кращого зв’язку між політиками та їхніми виборцями. Сьогодні ж, нарікають пірати, зворотного зв’язку з політиками майже не існує. Стара політика, кажуть вони, це такий механізм, який нібито якось функціонує, але багатьох залишає незадоволеними.

Новизна цих ідей, їхній протестний зміст і допомогли "піратам" зібрати голоси у тому числі і виборців, які до останнього не могли визначитися зі своїми симпатіями, пояснює політолог Карл-Рудольф Корте.

На відміну від багатьох онлайн-утопістів Партія піратів відкрито говорить як про переваги, так і про загрози, які несе у собі інтернет. Себе ж, за словами Андреаса Баума, пірати вважають соціал-ліберальною партією. Але це лише приблизна класифікація. Адже "пірати" вважають застарілою усю звиклу політичну схему у тому числі і традиційний поділ на лівий та правий табори.

У боротьбі за місця в берлінському парламенті партія обіцяла домогтися для усіх берлінців безкоштовного доступу до освіти, інтернету та проїзду у метро. Окрім Берліна Партія піратів вже показала хороші результати у Нижній Саксонії, отримавши 59 місць у місцевих радах. Зокрема, "пірат" є у міській раді Мюнстера. Тепер же новачкам політичної сцени належить зарекомендувати себе на столичному рівні.

Головне – доступ

Дослідник політичних рухів Карл-Рудольф Корте вважає, що "пірати" мають цілком непогані шанси знайти власну нішу на німецькій політичній арені. У свою чергу політолог Оскар Нідермаєр вважає, що сьогодні ця сила зібрала насамеперд голоси тих, хто голосував на виборах уперше. "Гасла, з якими вони виступають, дозволяють їм розраховувати на появу відданих виборців", - каже він.

Партія піратів досить нова - її заснували у Німеччині 5 років тому. Вона налічує близько 13 тисяч членів по всій країні. "Зоряним часом" для неї став 2009-й рік, коли у ФРН точилися запеклі дебати щодо можливості блокування сайтів з дитячою порнографією. Дехто вбачав у цьому спробу цензурування інтернету. Так само як й у Швеції, де виникла перша аналогічна Партія піратів, саме скандал довкола інтернет-теми додав партії розголосу. 2006-го року тамтешні "пірати" виступали проти кримінального переслідування користувачів, які стягували з платформи "Piratebay" музику та фільми. Звідси й походження "піратської" назви. "Головне - не володіння, а доступ", - такою є парадигма новітніх "піратів".

«Природний процес»

Політолог Нідермаєр пояснює популярність "піратів" серед молодих виборців тим, що партія говорить з ними "однією мовою". Традиційні політичні партії теж активно використовують інтернет, але зовсім не на такому високому рівні. "Там є люди, які намагаються поставити цей медіум собі на службу, але його вони не підкорили", - каже він. "Пірат" Кристофер Лауер вважає, що у Німеччині вже настав слушний час для виникнення і розвитку принципово нової політичної сили. "Це нове покоління людей, які збираються змінити політичну систему. На мою думку це цілком природний процес, який відбувається кожні 20-30 років", - зауважує він.

 

Автор: Кай-Александр Шольц / Дмитро Каневський
Редактор: Євген Тейзе