Тижневик ЦАЙТ коментує пропозицію міністра внутрішніх справ Німеччини Отто Шилі влаштували в Північній Африці табори для біженців з усього континенту і саме там здійснювати відбір тих, кому потім буде надано право проживання в країнах ЄС. Але насправді міністр прагне якомога щільніше заблокувати біженцям шлях до Німеччини:

”За ініціативою Шилі криється ще одна ідея. І вона поки що не всім зрозуміла. Але вона містить тверде ядро, до якого слід ставитися серйозно. Справа в тому, що ніхто не може просити притулку чи іншого статусу просто в Європі. Це не передбачено ані Женевською конвенцією про біженців, ані в жодній іншій міжнародній угоді. У цих документах ідеться виключно про те, щоб захистити людей від тортур, політичних переслідувань і війни, якщо їм це загрожує. Теоретично цієї мети можна досягти і в таборах для біженців, що розташовані в безпечних регіонах Африки”, -

зазначає ЦАЙТ і висловлює таке припущення:

Отто Шилі, очевидно, сподівався, що населення європейських демократичних країн з готовністю долучиться до справи захисту біженців, якщо вони не хочуть, щоб їх затопила хвиля економічних біженців з Африки. Крім того, Шилі може аргументувати тим, що умови втечі й до сьогодні залишаються жахливими. Той, хто хоче дістатися до Європи, повинен довіритися кримінальним бандам перемитників. Тобто, втеча вдається лише тим, хто має все ж таки трохи грошей. Десь на узбережжі Північної Африки вони сідають на якийсь іржавий корабель і сподіваються, що він довезе їх живими й здоровими до берегів Південної Європи. І ніхто точно не може сказати, скільки людей загинуло в такий спосіб. За оцінками експертів, ця цифра повинна сягати кількох тисяч”, - зазначає ЦАЙТ.

У той час, як в Європі розмірковують про те, що робити з біженцями, в тих країнах, звідки вони походять, переважно в Африці, досі керують вихованці вищих учбових закладів Радянського Союзу. Про це пише журнал ШПІГЕЛЬ. 13 років тому, нагадує тижневик, припинила своє існування радянська імперія. Однак по всьому світі на вищих щаблях влади сидять вишколені у Москві політики:

”Свого часу Сталін намагався здійснити експорт російської революції за допомогою різноманітних агентів, диверсантів та іноземних намісників. Його хитрий наступник Микита Хрущов пішов у кінці п”ятдесятих років зовсім іншим шляхом. Він запросив до радянських вузів тисячі студентів з країн Третього світу, де їх не лише навчали, а й відповідно виховували. Після навчання ці студенти-іноземці поверталися назад до своїх країн як ідеологічна зброя уповільненої дії. Так, принаймні, вважав сам радянський лідер. Заклик добре почули передовсім в Африці. Відправляти дітей на навчання до Москви вважалося серед еліти африканських країн дуже престижним”, -

розповідає ШПІГЕЛЬ і продовжує:

”Однак повсюдне запровадження соціалізму не вдалося й на Чорному континенті, а Радянського Союзу немає вже 13 років. Та деяким колишнім студентам радянських вузів справді вдалося піднятися на дуже високі посади. Вони залишаються там, незважаючи на крах їхніх комуністичних наставників. Деякі з них перебувають при владі вже довше, ніж колишні московські можновладці. Єдине, що не витримало перевірки часом – це соціалістичний світогляд навчених в СРСР політиків”, -

робить висновок ШПІГЕЛЬ і називає імена деяких з них – президент Єгипту Хосні Мубарак, президент Анголи Жозе Едуарду душ Сантуш, а також президент Південно-Африканської Республіки Табо Мбекі:

”Табо Мбекі... також пройшов висвячення в Москві. Син відомого комуніста з південноафриканської провінції Транскей, він навчався в Академії суспільних наук, учбовому закладі для радянського парткерівництва. Своє навчання він завершив у підмосковному військовому учбовому закладі, а після цього зробив кар”єру в структурах організації Африканський національний конгрес. Однак пізніше він вивчав еконміку у британському графстві Сассекс, що пояснює витоки його економічної програми. Екс-марксист і наступник Нельсона Мандели виступає за економічне зростання, невідворотну виплату зовнішнього боргу країни і лібералізм. Зараз Мбекі одягає темні костюми, палить люльку, залюбки п”є віскі і при цьому цитує Шекспіра, за що білі південноафриканці називають його чорним англійцем”, -

зазначає ШПІГЕЛЬ і робить такий висновок:

”Іронія історії полягає в тому, що якраз у колишніх країнах-сателітах Москви майже ніхто з попереднього керівництва не пережив занепад соціалізму. За виняток правлять лише Монголія та Румунія. Після розвалу радянської системи населення цих двох країн хоча й зробило ставку добробут і демократію, але отримала в результаті безробіття й корупцію. Переможцями протестних виборів стали колишні комуністи, вишколені в Москві”, - підсумовує журнал ШПІГЕЛЬ.

Огляд тижневої преси підготувала Марія Копиленко.