"У Башкирії пройшов безпечний рутенієвий дощ", - такий заголовок дав сайт російської державної телерадіокомпанії vesti.ru новині про опади з підвищеним вмістом техногенного радіонукліду. Іронія заголовка тим виразніша, що новина про вересневий дощ була опублікована майже два місяці потому. Лише 21 листопада російський "Росгідромет" повідомив, що мало місце різке підвищення рівня рутенію в атмосфері в низці російських регіонів, перш за все на Південному Уралі.

Першими про викид радіоактивного рутенію-106 (Ru-106) повідомили служби Франції та Німеччини ще 8 жовтня. DW дізналася, що німецьке Федеральне відомство із захисту від радіації після реєстрації витоку поінформувало про нього російську владу. "Відповіді від них ми досі не отримали, якщо не рахувати заяви "Росатома" про відсутність інцидентів з викидами рутенію", - відповіли DW у міністерстві екології та захисту навколишнього середовища Німеччини.

Факт викиду рутенію в Росії більше не заперечується, але джерело цього викиду ніхто називати не поспішає. У Кремлі заявляють, що в адміністрації президента від жодного з відомств досі немає підтвердження аварії з викидом радіонуклідів.

Чого не було

Простіше виключити імовірність якихось подій, ніж назвати точну причину витоку, визнають експерти: з упевненістю можна говорити лише про те, що викид рутенію-106 не був результатом аварії на атомному реакторі. Інакше в атмосферу потрапили б і інші радіоактивні елементи. Ти не менш, як пояснив в інтерв' ю DW керівник проекту енергетичної програми "Грінпіс Росії" Рашид Алімов, рутеній-106 - це техногенний радіонуклід, який за нормальної неаварійної ситуації не повинен бути присутнім у довкіллі.

Тому його поява в атмосфері, імовірно, стала наслідком радіаційної аварії іншого типу, наприклад, утилізації ядерних відходів. Дані європейських служб та "Росгідромету" дозволяють точно локалізувати можливе джерело появи рутенію на півдні Уралу - село Аргаяш Челябінської області. Саме там зафіксували "екстремально високе забруднення" ізотопами рутенію, яке перевищило показники попередніх місяців у 986 разів.

Неподалік розташоване підприємство з виробництва компонентів ядерної зброї та регенерації відпрацьованого ядерного палива "Маяк", яке входить до складу "Росатома". 21 листопада "Маяк" заявив, що не є джерелом підвищеного вмісту рутенію-106 в атмосфері. На допомогу прийшов і "Ростехнагляд", який наступного дня підтримав позицію "Маяка", повідомивши, що жодних радіаційних порушень там не виявив. "Росатом" на запит DW також підтвердив, що жодних інцидентів з викидом радіоактивних речовин на його об'єктах зафіксовано не було.

Теоретично джерелом зараження міг стати космічний супутник, який впав на Землю. Часом для постачання супутників електрикою використовують рутеній-106. Але про такі падіння ніхто не повідомляв. Інших джерел радіонуклідів у великих обсягах поблизу немає.

Одна з версій: у всьому винен "Маяк"

У тому, що пояснення причин викиду рутенію знайдено, "на 99 відсотків" упевнена правозахисниця Надія Кутепова, колишня очільниця екологічного фонду "Планета надій". Протягом багатьох років вона стежила і повідомляла про екологічні проблеми на підприємстві "Маяк". З 2015 року вона живе у Франції, де отримала політичний притулок після нападів проти неї у Росії.

Кутепова висловила припущення, що аварійний викид рутенію стався між 25-26 вересня 2017 року в електричній печі склування високоактивних ядерних відходів заводу з переробки ядерних відходів. Під час цього процесу відходи "змішують зі склом, розливають у ємності, охолоджують - і під землю", пояснила правозахисниця. У дні, коли зафіксували викид рутенію, "Маяк", за її даними, вперше приймав контейнери нового типу та нове радіоактивне паливо для переробки. Версію Кутепової підтримують екологи з "Грінпіс Росії". Якщо викид відбувся на комбінаті "Маяк", це могло статися під час склування відходів відпрацьованого ядерного палива, вважають там.

Небезпечно для здоров'я?

Кутепова вважає, що, як і будь-який викид радіоактивних речовин, витік рутенію шкідливий для здоров'я людини. "Росатом" стверджує, що зафіксовані коливання радіаційного фону в тисячі разів менші за небезпечний для людини. Як припустили вчені з французького Інституту ядерної і радіаційної безпеки (IRSN), в атмосферу могло потрапити від 100 до 300 терабекерелів активності рутенію-106. На основі власної реконструкції подій в інституті дійшли висновку, що, у випадку подібного інциденту, французька влада прийняла б рішення про захист населення. "Наслідки інциденту такого масштабу вимагали б вжити локальних заходів із захисту населення у радіусі кількох кілометрів довкола місця викиду", - ідеться у звіті IRSN.

У той же час у міністерстві екології та навколишнього середовища Німеччини на питання DW відповіли, що навіть максимально зафіксована концентрація рутенію, як сталося в Росії, не призвела б у Німеччині до додаткових заходів із захисту населення, оскільки доза опромінення не є небезпечною для здоров'я людини.

Рутеній-106 не так легко поширюється у довкіллі й потрапляє в харчовий ланцюжок, як, наприклад, радіонукліди цезію, каже німецька експертка з закритий ядерних міст у Східній Європі Анна Веро Вендланд (Anna Vero Wendland), але безпосередню загрозу можуть виявити тільки фахівці на основі комплексних розрахунків.

Відсутність достатньої інформації - ще не привід заспокоюватися, впевнені в "Грінпіс Росії". "Те, що рутеній був зареєстрований у довкіллі, - це вже ознака того, що десь стався аварійний викид, - підкреслив експерт "Грінпіс Росії" Рашид Алімов. - Аварії повинні розслідуватися".

Екологічна організація збирається звернутися до прокуратури з проханням провести перевірку можливого приховування радіаційної аварії та готовності системи моніторингу радіонуклідів в атмосфері до нових інцидентів. "Якщо це (джерело забруднення - Ред.) буде неможливо встановити, виникають питання щодо спроможності реагувати на радіаційні аварії", - додав Алімов.

Сумна історія аварій на "Маяку"

"Маяк" не зізнається сам ніколи, він ще жодного разу в житті не зізнавався сам", - зазначає Надія Кутепова. "Маяк" - найстаріший радянський завод з переробки радіоактивних матеріалів, і він же - один з найвідоміших з точки зору аварійності. Початок серії аварій поклав вибух у 1957 році, який за обсягом викиду в атмосферу радіонуклідів навіть перевершив Чорнобильську катастрофу, нагадала Вендланд.

Правда про трагедію 1957 року стала відомою - та й то частково - лише в період горбачовської гласності. "У них така ж обмежувальна інформаційна політика, що й у роки СРСР. У разі сумнівів, там вирішують взагалі ні про що не повідомляти. І доводиться робити висновки за фактами, які спливають назовні", - підсумувала Вендланд.