Deutsche Welle: У зв’язку із політичною нестабільністю в Україні Москва припинила виділення Києву кредитів. Новий перехідний уряд серед іншого звернувся за допомогою до Міжнародного валютного фонду (МВФ). За словами нового міністра фінансів країни Юрія Колобова, Київ потребує на наступний рік 25 мільярдів євро фінансової підтримки. Чи загрожує Україні державне банкрутство?

Райнер Лінднер: В економічному сенсі країна справді перебуває під загрозою, у неї майже не залишилося валютних резервів, аби гасити зовнішні заборгованості, а також борги усередині країни. Соціальні системи перебувають на межі. Тут терміново потрібні свіжі гроші, також гроші, котрі не обов’язково мають бути прив’язані до термінових реформ, як це до цих пір було у випадку з МВФ. Тож зараз ідеться дійсно про те, аби врятувати існування країни, вже не кажучи про те, чи збережеться її територіальна цілісність.

Чи очікуєте Ви, що МВФ виділить Україні гроші, не прив’язуючи їх до певних умов?

Я думаю, що МВФ разом з європейськими партнерами та США досягнуть згоди щодо того, що треба допомогти, спробувати створити хоча би певну безпеку. Без цієї фінансової підтримки із Заходу Україна у короткостроковій перспективі збанкрутує.

Як до такого узагалі могло дійти?

Країна багато років повинна була боротися із дуже високою ціною на газ. Водночас ціни на світовому ринку на власні продукти експорту, такі як зернові або сталь, були дуже низькими - із них не можна було генерувати великих надходжень. До того ж були численні субвенціоновані видатки усередині країни і значна бюрократія. Корупція, звичайно, є важливим фактором, котрий виснажував країну: не в останню чергу дещо привласнила і велика сім'я екс-президента.

Наскільки важливими є економічні відносини між Україною та Німеччиною, а також Європейським Союзом?

Обсяг торгівлі з Німеччиною сягає близько семи мільярдів євро, ця цифра за останні роки залишалася стабільною. У деяких галузях, таких як сільське господарство, автомобільний сектор та інформаційні технології, Україна є цілком конкурентоздатною. Узагалі-то це хотілося би розбудовувати. Зараз ситуація напружена. Ми маємо близько 500 німецьких підприємців у країні, котрі, звичайно, непокояться через своє майбутнє.

ЄС був і є партнером з модернізації для України. У попередні роки навіть було бажання підписати угоду про зону вільної торгівлі, однак до цього поки що не дійшло.

Що Ви порадите німецьким фірмам, котрі працюють в Україні?

Звичайно, вони повинні слідкувати за тим, як розвиватиметься ситуація у країні найближчими днями й тижнями, і чи дійде до конфлікту, який міг би поставити під загрозу і власність - у цьому випадку треба буде діяти швидко.

Однак на даний момент Східний комітет німецької економіки не має інформації про те, що німецькі підприємці покидають країну. Це може змінитися, передусім якщо дійде до війни, із чого, сподіваюся, не треба виходити. Однак на даний момент усе вказує, на жаль, радше на конфлікт, аніж на деескалацію.

Чи може, на Вашу думку, в Україні дійти до насильницького конфлікту?

Я думаю, може дійти до чогось на кшталт поспішних протестних сценаріїв у східних областях, коли багато великих міст, таких як Харків, Донецьк або Одеса, можливо, опиняться у руках проросійських активістів. Це не означає, що вони перетворяться на російські державні території, натомість у них до влади можуть прийти місцеві уряди, на котрі не поширюватиметься контроль із Києва. Поки що це не справжній розкол на дві держави, а радше розкол діяльності уряду. У такому випадку може бути втрачений доступ до цих областей, що, звісно, могло би вплинути на економічні відносини.

Ну а Крим, про це треба сказати на сьогоднішній день, хоч і не належить до російської території, однак там домінуватиме проросійський уряд, котрий також отримуватиме підтримку ззовні. Якщо так і залишиться, тоді є надія на рішення, котре можна буде знайти у ході переговорів, аби знову об'єднати країну. Якщо ж дійде до війни, мої прогнози для усієї України похмурі.