Світ з напругою стежить за ескалацією конфлікту між США та Північною Кореєю. Невдовзі після того, як президент США Дональд Трамп пригрозив Пхеньяну "вогнем і люттю", керівництво КНДР заявило, що розробляє план ракетного удару по американській авіабазі на острові Гуам в Тихому океані. Ці погрози - блеф, упевнений німецький інженер-ракетобудівник Роберт Шмукер (Robert Schmucker). 74-річний Шмукер працював на двигуном для космічного корабля багаторазового використання Space Shuttle, а сьогодні є професором Мюнхенського технічного університету. Він переконаний, що основні компоненти ракет, які демонструє світу Пхеньян, прибули до Північної Кореї з-за кордону.

Deutsche Welle: США та Північна Корея обмінялися страшними погрозами. Чи має людство підстави для стурбованості, а чи це блеф?

Роберт Шмукер: Це політичний блеф, бо жодна з країн не хоче насправді розпочинати війну.

Але Пхеньян начебто випробував міжконтинентальні балістичні ракети, що теоретично здатні досягнути материкової території США. Хіба це не серйозна загроза?

Ця ракета ("Хвасон-14") була випробувана двічі. Ми прорахували, що вона здатна доставити, можливо, тонну корисного навантаження на відстань 5200 кілометрів. Ми не знаємо, чи має Північна Корея ядерну зброю і, тим більше, наскільки важкою вона є. Якщо КНДР усе ж має ядерну зброю, то вона точно не є достатньо мініатюрною, щоб розмістити її в боєголовці. Тому я виходжу з того, що північнокорейські ракети, напевно, мають велику дальність, але це все ж не ті ракети, які б я називав міжконтинентальними. Крім того, це все були просто демонстраційні запуски. При цьому 70-80 відсотків цих демонстраційних пусків з 1984 року - запуски старих російських ракет.

Ви казали, що є свідчення того, що без російської допомоги тут не могло обійтися. Що це за свідчення?

Всі попередні запущені ракети - це радянські розробки типу "Скад", "Нодон", "Точка". Це видно на фотографіях з парадів, із запусків ракет. Ми бачимо, що більшість із них - це старі російські ракети. Але новіші ракети, які запускалися в останні 12-14 місяців, створені на іншій технології. Вони повинні були створити її буквально з нічого. Але ми бачимо, що використані в них двигуни точно надійшли з Росії.

Але навіщо Росії надавати допомогу КНДР?

Це необов'язково має бути російська влада. Я не знаю цього. Але ракети або їхні двигуни надходять з Росії, а також, можливо, з інших країн-наступниць СРСР, де були такі ракети. Там можуть бути кримінальні угруповання, які хочуть заробити гроші. Я свідомо не кажу: уряд. Це можуть бути інституції, окремі люди, компанії, я не знаю. Але мають бути люди, які це перевозять до Північної Кореї та допомагають цими ракетами керувати.

Ви кажете, що ракети тою чи іншою мірою створюються за межами КНДР, і на користь цього свідчить число тестових запусків. Поясніть, будь ласка, свою точку зору.

Якщо я розроблю ракету, то мені треба якась кількість експериментальних екземплярів. Я їх запускаю, роблю розрахунки, роблю висновки про поведінку ракети, виправляю помилки, і у підсумку роблю таблицю результатів випробувань. Тоді я знаю, як уразити ціль. А це означає, що треба проводити багато пусків, які мають спрацювати, причому в різних умовах. Цього всього ми не бачили.

А чи не могло бути так, що їх вміло приховували?

Ні. Все, що стосується ракетних пусків, можна побачити ззовні, особливо польоти. За Північною Кореєю постійно стежать.

За останні 14 місяців північнокорейський режим презентував сім нових типів ракет. Звідки у них стільки?

Це величезні витрати. Це означає, що у них є сім різних проектних груп. Оскільки ракети різного діаметра, то мають бути різні виробничі потужності, у них використовуються різні матеріали, пальне. Вести таку роботу паралельно, та ще й так, щоб більшість пусків з першого разу були успішними? Цього надзвичайно важко досягнути, якщо, звісно, ракети не прибули ззовні.

Ви кажете, що ці нові ракети побудовані за новими технологіями. Але наскільки вони нові?

Це розробки 1960-70-х років. Ми бачимо, що ракети типу "Мусудан" чи "Хвасон-10" насправді є модифікованими ракетами, які раніше встановлювалися на підводних човнах. Це добре видно по ракетному двигуну та конструкції.

Тобто це такий собі дешевий спосіб тримати світ у напруженні?

Так, і я впевнений, що у Кім Чен Ина дуже мало таких ракет, якщо взагалі вони йому належать, а не даються на зберігання та запуск.

Тож чи справді Пхеньян здатний реалізувати свою погрозу й завдати удару по військовій базі США на Гуамі?

Я не впевнений, що він влучить у Гуам, якщо спробує. Лівія намагалася обстріляти "Скадами" італійський острів Лампедуза, а він доволі великий, але лівійцям не вдалося в нього влучити.