Він давно міг би відпочивати на лаврах. До 35 року життя Поланські зняв чотири фільми, які принесли міжнародне визнання й стали класикою кіно. Але митець продовжував працювати, здолав приватні й творчі невдачі й 2003 року дочекався найбільшого тріумфу – «Оскара» за фільм «Піаніст» про Краківське гетто в роки Другої світової війни.

«Пристрасть, мотивація – можливо, ці якості проявляються в моїх фільмах», -

каже Поланські сам про себе. У його фільмах люди часто блукають у лабіринтах почуттів та сексуальних пристрастей, від яких вони гинуть.

«Знаєш, що трапляється з людьми, які всюди сують свого носа? Ні? Хочеш знати? Вони втрачають свого носа».

Поланські із задоволенням стоїть не лише за камерою, а й перед нею, як у фільми «Чайнатаун», 1974 року. Тоді він знімав свої найвідоміші фільми, шедеври європейського кіно. У дебютній картині «Ніж у воді» (1961) Поланські розповідає історію про пару і студента, що опинилися в одному човні. Результат – ревнощі, насильство. У фільми «Огида» з юною Катрін Денев косметолог божеволіє у тісноті власної квартири й стає убивцею.

«Отже, так тихо і непомітно підкрадаються до мене в замок».

Це сцена з «Танцю вампірів», пародії на фільм жахів про двох невдалих мисливців за вампірами. У фільми «Дитина Розмарі» дитина виявляться сином диявола. Критики називають фільми Романа Поланського параболами, що віддзеркалюють проблеми європейського суспільства. Його історії іронічно руйнують людські цінності й владні структури.

Роман Поланські народився 18 серпня 1933 року у єврейській сім’ї в Парижі. 1936 родина переїхала до польського Кракова. З приходом до Польщі нацистів батьки загинули в концтаборах, сам Поланські вижив. Війна сильно вплинула на його світогляд. Але свої враження він утілив на екрані відносно пізно. Фільм «Піаніст», за який Поланські отримав «Оскара» був знятий 2002 року. Поланському тоді було під 70.

«Щодня приходять вантажні поїзди з людьми з Варшави, їдуть далі до Треблінки й не повертаються. На цій ділянці ніколи не бачили поїздів з харчами. Цивільних до вокзалу не пускають. Вони хочуть нас знищити».

Академія мистецтв у Кракові, школа кіно у Лодзі, робота в кіно, театрі, опері. Публіка завжди цінувала роботи Поланського. Жовта преса смакувала удари долі та його численні любовні афери. Вагітну жінку Поланського Шарон Тейт убили члени секти, його самого в США звинувачували в зґвалтування неповнолітньої.

Щоб уникнути суду, наприкінці 70-х він переїхав жити до рідного Парижа, де живе досі зі жінкою-фотомоделлю, яка молодша його на 30 років. Поланські ненавидить пресу за те що вона, на його думку, досі не оцінила належним чином його творчість.

«Аналізувати самого себе – це мене не цікавить», -

повторює режисер сьогодні знову і знову. Попри свій поважний вік, Поланські продовжує працювати. Наступний фільм за романом британського автора Роберта Гарріса уже заплановано. Він називатиметься «Спічрайтер». У головних ролях – голлівудські зірки Пірс Броснан і Ніколас Кейдж. Місце зйомок – Берлін.

За матеріалами кореспондентів