Однією з найбільш обговорюваних тем напередодні саміту Євросоюзу, який відбудеться 20-21 жовтня у Брюсселі, стало можливе запровадження нових санкцій ЄС проти Росії через її дії у Сирії. Утім, для ухвалення нового пакету обмежувальних заходів потрібне одностайне рішення всіх держав-членів ЄС. Однак консенсусу з цього питання в Євросоюзі немає. DW з'ясовувала, які інструменти впливу на Росію залишилися у Євросоюзу.

Воєнні злочини російської авіації в Сирії

Раніше цього тижня, 17 жовтня, відбулася зустріч міністрів закордонних справ країн-членів ЄС. У спільній заяві за її підсумками зазначалося, що бомбардування сирійського Алеппо авіацією РФ можуть розцінюватися як воєнні злочини. "Навмисні удари по лікарнях, медичних працівниках, школах і базовій інфраструктурі, як і використання бочкових бомб, касетних бомб і хімічної зброї (в Алеппо. - Ред.) можуть бути воєнними злочинами", - ідеться в тексті документу.

Однак, незважаючи на настільки тяжкі звинувачення на адресу Росії, зроблені на офіційному рівні, Євросоюз поки далекий від запровадження нових санкцій стосовно Москви.

Консенсус лише щодо збереження статус-кво

Країни Євросоюзу змогли узгодити санкції проти РФ у 2014 році після незаконної анексії Росією Криму та розширити їх після початку бойових дій на Донбасі, нагадує експерт європейського відділення Центру Карнегі П'єр Вімон, який до 2015 року був виконавчим генеральним секретарем Європейської служби зовнішньополітичної діяльності. "Але якщо подивитися на подальші дебати щодо того, чи варто ще розширювати санкції, вони ніколи не завершувалися успіхом", - зазначив Вімон в інтерв'ю DW. За його словами, єдина позиція щодо обмежувальних заходів, стосовно якої країнам ЄС нині вдається досягти єдності, - це збереження статус-кво.

Член комітету із закордонних справ Європарламенту бельгієць Марк Демесмакер підтвердив у розмові з DW важливість збереження вже узгоджених обмежень. "Ми повинні продовжувати політику санкцій, зберігати діючі санкції, адже це єдина мова, яку розуміє Путін", - заявив євродепутат. Обмежувальні заходи ЄС щодо Росії щоразу подовжуються на півроку. Нині секторальні санкції діють до кінця січня 2017 року.

Депутатка Європарламенту від Нідерландів Каті Пірі, яка також входить до комітету із закордонних справ, переконана, що тему нових санкцій через дії Росії в Сирії треба принаймні публічно озвучити. "Нам слід щонайменше обговорити питання запровадження додаткових санкцій, щоб показати, що за необхідності ми готові зробити цей крок", - заявила вона в інтерв'ю DW.

Проте далі словесних погроз новими санкціями справа не піде, вважають опитані DW аналітики й депутати. На їхню думку, ухвалення нових обмежувальних заходів за підсумками нинішнього саміту ЄС чекати не варто.

Що може бути замість санкцій?

При цьому, як зазначила верховна представниця ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Федеріка Могеріні, "санкції - не єдиний інструмент Євросоюзу". "У нас є й інші інструменти для здійснення тиску і важелі впливу, які ми можемо використовувати", - заявила вона. Щоправда, Могеріні не уточнила, про які саме засоби впливу йдеться.

П'єр Вімон вважає однією з таких опцій політичний тиск. Як приклад він наводить понеділкове комюніке глав МЗС країн ЄС, у якому щодо дій російських військ у Сирії вживається формулювання "воєнні злочини". "Це відкриває шлях до можливих юридичних процесів", - міркує аналітик.

Ще одним способом впливу на Кремль Вімон називає збільшення терміну дії нинішніх санкцій з півроку, як зараз, до року. Утім, на думку експерта, навіть таке рішення навряд чи вдасться узгодити всередині ЄС.

Рішучу позицію щодо додаткових заходів проти Росії через її роль у сирійському конфлікті займає глава фракції Зелених в Європарламенті Ребекка Гармс. В інтерв'ю DW вона заявила, що в разі продовження російської "агресії" в Сирії треба буде "переглянути енергетичні відносини" з Москвою. Зокрема, Німеччина могла би призупинити роботу над "Північним потоком-2", вважає Гармс. Однак аналітики поки що називають подібний крок малоймовірним.

П'єр Вімон переконаний, що перш за все необхідно продовжувати переговори задля досягнення політичних домовленостей. "Навіть взяття Алеппо (сирійською армією за підтримки РФ. - Ред.) не принесе розв'язання конфлікту. Все одно в підсумку доведеться повернутися за стіл переговорів", - резюмує Вімон.