Опитування громадської думки - ще не результати голосування. Наскільки можна довіряти опитуванням з України перед президентськими виборами, ми дізнаємося найближчої неділі після першого туру. Уже протягом тижнів вимальовується трійка лідерів перегонів з-поміж 39 (!) кандидатів - Володимир Зеленський, Юлія Тимошенко та чинний президент Петро Порошенко.

Попри те, що такі феномени вже спостерігалися в інших країнами, для багатьох, у тому числі і для мене, було несподіванкою, що неполітик за короткий час зміг забезпечити собі практично недосяжний відрив від конкурентів. Сьогоднішній кандидат-лідер опитувань в Україні - актор. Володимир Зеленський грає у популярному телесеріалі чоловіка, який випадково став президентом. Сьогодні його багато критикують, адже він, абсолютно не маючи політичного досвіду, тепер женеться за найвищою посадою України і в реальному житті. Ця критика недоречна, адже вона не враховує, що дуже багато українців якраз і розглядають можливість голосування за Зеленського через його недосвідченість. Вони хочуть порвати зі старими елітами. Зеленський під час цієї кампанії - у тому числі й через свою значну присутність на телеекранах - став проекцією даного бажання. Для інших кандидатів мати з цим справу - поки що нелегко. Багато спекулюють на тему давно спланованої інтриги, видуманої та реалізованої олігархами, які щось не поділили з Порошенком. До того ж, в українській політиці ніхто не вірить у випадковість.

Позаяк цього року мають відбутися ще й парламентські вибори, нагальне питання оновлення команд та програм, які викликають довіру, залишаться на порядку денному українських політиків, незалежно від того, яким буде результат президентських виборів.

Протягом останніх тижнів мене часто запитували, чи може Україна після виборів змінити свій курс та зійти із проєвропейського шляху. Можливо, я помиляюся, але я думаю, що громадяни України цього не допустять. Країна та її громадяни ухвалили рішення на користь власної незалежності та угоди про асоціацію з Євросоюзом. Багато хто заради цього протистояв неймовірному і для багатьох смертельному насильству на Майдані. Українці протягом п'яти років захищають свою країну від путінської війни, від вторгнення та окупації. Народ виріс разом із цими величезними викликами.

Україна одночасно стоїть перед викликом зовнішнього нападу та внутрішніх реформ. Відкрита та почасти жорстка повсякденна дискусія про реформи, успіхи та кроки назад - на сьогодні є свідченням демократичного оновлення в Україні. Коли звільнений керівник суспільного телебачення поки що може працювати далі, коли міністерку охорони здоров'я реабілітують після наклепницької кампанії, то це лише деякі приклади змін з часів Майдану та сили громадянського суспільства.

За допомогою демократичного реформування держави, систематичного подолання корупційних структур, побудови верховенства права та незалежних інституцій, які служать громадянам, крок за кроком цементується прощання зі старою системою. За всієї критики на адресу Порошенка та уряду треба визнати, що багато таких кроків були зроблені протягом останніх п'яти років.

Тепер українське суспільство буде вирішувати, хто обійматиме посаду президента. На відміну від Росії Путіна, існує вибір, і він ще не зроблений. На відміну від Росії, демократичні реформи триватимуть. Чітко видно, що багато громадян України незадоволені своєю соціальною ситуацією та перспективами. Держава повинна створити для своїх громадян кращі перспективи. Шкода, що конкретні програми щодо цього не відіграють у перегонах між кандидатами великої ролі.

Першим питанням сьогодні для нас у ЄС може бути не питання того, чи зійдуть українці зі шляху, який вони для себе вибороли. Першим питанням для нас має бути: який урок ми винесли з останніх п'яти років і що ми робитимемо інакше чи краще протягом наступної каденції, коли в Україні у вересні також буде обраний новий парламент. Звісно, боротьба з корупцією має тривати. Та боротися треба також із відмиванням грошей і корупцією в наших країнах. Ми маємо з'ясувати не те, чи має продовжуватися, а те, як саме має виглядати подальше втілення багатьох як розпочатих, так і укорінених реформ. Крім того, нашою метою має бути, аби люди в Україні більше відчували це на собі.

Я перебуватиму в Україні як спостерігачка на виборах і з нетерпінням очікую дня голосування. Я сподіваюся на чесний перебіг волевиявлення та на те, що українці захистять свою демократію і в день виборів.

Ребекка Гармс (Rebecca Harms) - депутатка Європарламенту від Німеччини, членкиня і колишня очільниця фракції Зелених. Починаючи з часів Євромайдану активно стежить за подіями в Україні. Залучена до виборів президента України як спостерігачка.

Гостьова колонка висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.