Цілковита паніка панувала у трьох великих британських партіях. Незадовго до референдуму в Шотландії здавалось, що там дійсно переможуть прихильники незалежності. Правлячі консерватори, їхні партнери по коаліції - ліберальні демократи та лейбористська опозиція у цьому винятковому випадку досягли цілковитої згоди: усі прагнули запобігти відокремленню Шотландії.

За два дні до референдуму напруження і розпач досягли піку. Лідери усіх трьох партій пообіцяли, що навіть якщо скажуть "ні" незалежності, то все одно отримають більше прав, перш за все - у сферах податкової та соціальної політики. Ніхто не може сказати точно, наскільки ці обіцянки вплинули на результат референдуму. Утім, глава британського уряду Девід Кемерон таки дав слово шотландцям. Імовірно, він не врахував думки депутатів своєї Консервативної партії, які вважають більші права для Шотландії таки перебільшенням і несправедливістю щодо Англії.

Суто англійський парламент?

"Має бути щось і для Англії", - каже депутат-консерватор Джеймс Вортон. Річ у тім, що інші частини Сполученого Королівства - Шотландія, Уельс та Північна Ірландія - уже мають власні парламенти та обмежені права. Тільки Англія - ні, хоча це найбільша частина країни. Багато хто вважає несправедливим ще й те, що у парламенті в Вестмінстері засідають шотландські, уельські та північноірландські депутати, які ухвалюють рішення, що стосуються й Англії, але не навпаки. Провідний представник цього руху в Консервативній партії - міський голова Лондона Борис Джонсон. Про нього часто говорять як про наступного очільника торі, який уже нині може бути небезпечним для Кемерона.

"Якщо ми дамо шотландським політикам більше влади, то просто зобов'язані вирішити принципову несправедливість щодо Англії", - заявив Джонсон щоденній газеті Daily Telegraph. Тобто Кемерон нині перебуває як під шотландським, так і під посиленим англійським тиском. Як саме могла б виглядати федералізація Великобританії, наразі незрозуміло.

У будь-якому разі це складний проект, який зачепив би столітні традиції. Таке підтримувати не треба, переконані в Лейбористській партії. Особливо перед виборами до нижньої палати британського парламенту, які відбудуться наступної весни. "Не можна гратися з нашою конституцією", - заявив нещодавно член партії лейбористів Ед Беллс у інтерв'ю ВВС. Він змовчав про те, що лейбористи доволі сильні в Шотландії, але значно менше представлені в Англії. Тобто в парламенті Англії лейбористи опинилися б у меншості. Відчувається і нотка боротьби за владу.

Сепаратисти бувають різні

Так само пильно, як сепаратисти з різних країн стежили за шотландським референдумом, вони спостерігатимуть і за проектом подальшої федералізації країни. Адже навіть прихильники незалежної Каталонії посилались на шотландських однодумців. Хоч результат референдуму в Шотландії змусив каталонців трохи випустити пару, відмовлятися від своєї мети вони не хочуть. Не менш уперто стоїть на своєму й центральна влада Іспанії, відхиляючи ідею референдуму про незалежність Каталонії.

Чи була б федералізація держав із сепаратистськими тенденціями шляхом до стримування регіонів? Яніс Еммануілідіс з брюссельського аналітичного центру "European Policy Centre" застерігає, що бажання копіювати моделі федералізації, як от німецької чи швейцарської, до автоматичного успіху не призведе: "Необхідно розглядати кожен випадок окремо. Федеральні об'єднання на кшталт Німеччини або Швейцарії ішли своїм власним шляхом і саме так має бути в кожному випадку".

Єврокомісія - за національні держави

Звісно, однією з головних передумов федералізації є та, що держави таку можливість узагалі допускають. Приміром, центральна влада в Іспанії нині взяла курс цілковитої конфронтації з регіональною владою Каталонії та не хоче йти на жодні компроміси. Це європейський тренд, коментує Яніс Еммануілідіс: "Центральні уряди намагаються це припинити, запропонувати компенсації, допускають в окремих випадках легку автономію, але загалом вони намагаються стримувати автономні прагнення".

При цьому центральні уряди отримують підтримку з несподіваного боку: Європейська комісія, яка, на думку експерта, мала б стримуватись, почала застерігати від наслідків незалежності. Глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу особисто заявив, що вступ незалежної Швейцарії до Євросоюзу буде важким. На думку Еммануілідіса, причиною застороги є "страхи перед наслідками і в Брюсселі, і в національних державах". Роздрібнення держав призвело б до того, що Євросоюз став би ще гетерогеннішим, а процес пошуку й ухвалення рішень на європейському рівні - ще складнішим, ніж нині.

Шотландці не дадуть забути про обіцянки

Після шотландського референдуму глава британського уряду Кемерон заявив, що питання незалежності "у часових межах одного покоління вирішене". Однак шотландські націоналісти судитимуть про Кемерона за його діями. Про те, аби тиск зростав, подбає віце-прем'єр-міністерка Нікола Стурджеон. Вона - імовірна наступниця Алекса Селмонда, який збирається йти з керівництва партії шотландських націоналістів після результатів референдуму. Стурджеон хоче заново підняти питання референдуму, якщо три великі британські партії не дотримають своїх обіцянок. "Це факт, що прихильники незалежності разом із тими, хто через обіцянки значних прав для Шотландії не захотіли відділятися, утворюють сильну більшість для справжніх змін", - каже 44-річна політик. Очевидно, що тиск шотландців на Лондон швидко не зменшиться.