Стандартному документу, який розсилають під час пошуків роботи, чимало років. За свою історію резюме ставало довшим і коротшим, мінялися вимоги до його змісту, стилю оформлення. Про еволюцію цього документу й сучасні вимоги до нього DW розповіла відома німецька консультантка з питань кар'єри Свенья Гоферт.

Deutsche Welle: Із чого почалася історія резюме?

Свенья Гоферт: Вона почалася в часи індустріалізації, коли з'явилася необхідність письмово засвідчувати кваліфікацію працівників. Протягом десятиліть, принаймні в Німеччині, резюме було суцільним текстом, який писали від руки. Щось у стилі "я, дочка Хуґо Мюллера, народжена на хуторі, який належить п'ятому поколінню моєї родини…" Застосовували навіть графологічний аналіз, намагаючись на основі почерку зробити висновки про характер людини. Це, до речі, було роботою мого дідуся.

До 1950-60-х років резюме перетворилося на таблицю, а ще десять років по тому воно стало дуже коротким. У мене є книги того часу, згідно з якими його довжина не повинна перевищувати одну сторінку. Треба було вказувати професії батьків і навіть відомості про братів та сестер.

А ось у 80-х - в Америці трохи раніше - почало зростати значення самомаркетингу. Тобто претендент на посаду вже не просто перераховував усе, що зробив, а почав акцентувати свої досягнення. Зайва інформація, така, як професії батьків, із резюме зникла. Це було пов'язано з можливою дискримінацією: скажімо, якщо батьки мали вищу освіту, то шанси кандидата на певні вакансії могли бути кращі.

Та дещо все-таки залишилося. Наприклад, національність вказують і сьогодні. Особливо, якщо треба прояснити ситуацію з правом на перебування у країні.

Але сучасні резюме довші, ніж одна сторінка…

Так, починаючи з 80-х років вони знову переповнені деталями, а довжина збільшилася приблизно до трьох сторінок. На деяких порталах досі можна завантажити резюме зразка 70-х. Окрім маленького обсягу, факти біографії там вказані у хронологічній послідовності, від ранніх до останніх. Нині ж прийнято починати з останніх подій.

А це проблема, якщо резюме виглядає старомодно?

Залежить від того, куди ви подаєте заявку. Якщо це сучасна компанія, великий концерн, то я б не радила використовувати застарілі варіанти.

Як щодо смаків, адже у співробітників відділу кадрів можуть бути різні вподобання?

Цілком певно, що це справа смаку. Резюме в рожевих барвах із квіточками, можливо, комусь і сподобається. Але значно вірогідніше, що ваші зусилля не оцінять. Тож, якщо ви не знаєте людину, яка отримає ваші документи, особисто, краще обійтися без екстремальних варіантів.

Є правила, які діють для всіх, і я рекомендую їх дотримуватися. Треба використовувати один шрифт, не більше двох видів форматування (скажімо, тільки жирний і курсив) та один-два кольори. А виділитися із загальної маси можна і простими засобами, за допомогою тієї ж програми Word.

І як це зробити?

За допомогою шрифту. Times New Roman уже сприймається як доволі старомодний, так само Arial. Дедалі популярнішим стає Calibri. Але в інтернеті є відкриті ресурси, де можна знайти щось особливе. При цьому шрифт не повинен бути химерним - добре, якщо він тільки трішки відрізняється від інших. Зверху сторінки, де написано ім'я, можна, наприклад, зробити сріблясту планку, а всередині неї написати ім'я білим. Так резюме стане впізнаваним.

Деякі консультанти говорять про новий тренд - так звані "герилья-резюме", мета яких - здивувати рекрутера, звернувши таким чином його увагу на себе. Наприклад, замість традиційних документів надіслати в компанію відео про себе. Як Ви вважаєте, в яких ситуаціях це може спрацювати?

Потрібно відчувати межу, адже такий підхід може не спрацювати. Відео - чудова ідея, якщо для роботи важливі зовнішні дані, візуальний образ. Наприклад, для ведучих, для тих, хто хоче працювати у творчій сфері. Соціальні мережі, графічний дизайн, щось пов'язане з комунікацією - в цих сферах можна складати заявку творчо. А ось для бухгалтера це зовсім не обов'язково.

Наскільки оригінальним можна бути? Чи є якісь межі?

Однозначно є. Не варто змушувати й без того заклопотаного рекрутера складати пазл. Був випадок, коли заявку на вакансію зробили з равіолі. Але ж її неможливо десь зберегти, покласти до папки, оцифрувати… Такі ідеї можуть добре сприйняти в малих фірмах, але в величезних компаніях навряд чи витрачатимуть на них час. Потрібно завжди розуміти, хто твій адресат, і чи підходить це йому.

Яке майбутнє, на Вашу думку, має резюме?

Дедалі більшу роль відіграють технології. З одного боку, сьогодні можна одним натиском клавіші розмістити своє резюме на платформах LinkedIn чи Xing. З іншого боку, в контексті останніх скандалів чимало людей ставляться до своїх даних дуже обережно. Багато молоді принципово нічого не публікує в соціальних мережах або спеціально залишає там неправдиві дані. Тож, це два паралельних тренди.

Імовірно, більшу роль почне відігравати QR-код, за допомогою якого через мобільний переходять на профіль кандидата в інтернеті. Припускаю, що з'явиться можливість зберігати своє резюме в захищеному місці в мережі, надаючи за допомогою паролю доступ до нього лише окремим людям, на відміну від LinkedIn чи Xing, де доступ до інформації є у всіх.

Думаю, резюме частіше складатимуть для короткотривалих проектів - 6-12 місяців. Додаток із переліком проектів, над якими працював кандидат, ставатиме дедалі важливішим для інженерної, технічної, комерційної, наукової сфер і маркетингу. Список може бути дуже об'ємним, але навіть після 10 років роботи він не має займати більше 8-9 сторінок.